2014-2015
Мої перші класи, ще шкільних років, дали мені ясно зрозуміти, що Вчитель – це персонаж, дуже схожий на маму: теж любить, теж дбає, карає і заохочує, сварить і нахвалює, часом годує… Чому персонаж? Та тому що класу так до третього я не міг зрозуміти чи то я в театрі, чи в цирку, бо все здавалось настільки нереальним, вірніше, неймовірним, що вся ця шкільна ейфорія нагадувала веселу гру зі складними правилами, або ж виставу з заплутаним сюжетом. Словом – казка, а не життя…
Четвертий та п’ятий класи трохи відкрили мені очі на світ. Я задрімав у театрі, а прокинувся у фільмі. Причому в насиченій суміші бойовика, екшену, триллера та пригодницького фільму, до того ж комедійного. Почалася спека. Я нарешті відчув цей драйв гонитви за оцінками, це напруження в очікуванні дзвоника. А як же без перегонів у коридорах та захопливих папероволітачкових повітряних баталій попід стелею класу. Це були жаркі роки…тут було не до Вчителів☺.
У шостому та сьомому класі, чи то від скуки, чи то від цікавості, чи може підріс трохи, порозумнішав…коротше кажучи, – я почав потихеньку крадькома вести спостереження за Вчителями, до речі – не безрезультатно. Катарсис. Інакше це назвати важко. В якусь мить мені стало ясно, що Вчительський шмат хліба – це не банальний пай, і навіть не посада. Я зрозумів, що Вчитель – це почесна Професія, до того ж з великої літери «П». До речі, спостерігав я вже за гімназійним педагогічним колективом, а результати спостережень стали, на мою думку, гідною основою для зведення пам’ятника Вчителям у свідомості маленького учня…
Восьмий та дев’ятий клас стали, мабуть, найважливішими роками у моїх дослідженнях цих видатних, але чомусь (ЯК ТАК?!) не всесвітньо відомих осіб… Якраз тут моя до них повага доповнюється вдячністю. Справа в тому, що одного зимового вечора, я ніяк не міг заснути під тонким одіялом – було холодно, і в голову приходили різні думки. Я подумав: «Вчителі. А хто вони взагалі в моєму житті? Вони хоч раз носили мені торт додому в суботу зранку? Може вони розважали мене у той день, коли відключили інтернет? Вони хоч раз похвалили мене за ці шедевральні витвори художнього мистецтва на полях зошитів?! Стоп. Адже ні. Вони зробили дещо набагато важливіше. Та лише завдяки їм я взагалі знаю слово «шедевральні». А взагалі, ким би я був, якби не вони? Чи знав би взагалі, де серце у собаки, що таке перспектива, скільки китів тримають Землю, значення слова «ефемерний», нарешті формули скороченого множенння…а, я досі їх не знаю. Не суть. Чи зміг би я зараз взагалі писати це, якби не вони? Вчителі…». Ці думки зігріли мене краще, за будь-яку перину, і я солодко заснув.
Зараз – ось я. Десятикласник. Мені майже 16. Я не зовсім відмінник. Та й спортивними успіхами я не дуже відзначаюсь… Що я думаю про Вчителів зараз? Не скажу, але думаю, все сказано тим, що у цьому творі кожне слово «Вчитель» написано з великої літери… Жорін Роман, 6А клас
30 вересня Всеукраїнський день бібліотек. 1 жовтняМіжнародний день музики
Вітаємо Ларису Миколаївну Сінчук та Людмилу Валентинівну Янкул зі святом. Ви заслужили найвищої пошани та вдячності, бо робите все аби підростаюче покоління стало справжніми людьми – мудрими, працьовитими, чесними.
Честь Вам і хвала!
Українська мова
О Україно, моя мила і єдина
Чарівна ти, мов пісня солов’їна.
Помолимося Богу за тебе рідненька
Ти ще в нас дуже молоденька.
Але вже почалось руйнування
Чому почалось це повстання?
Ти ж була незалежна, моя мила!
Ти у мене вільна Батьківщина?
Закон є брат за брата,
А тут тобі від брата - страта.
Навіщо браття, так знущаються один над одним
Невже їх серце так і залишиться холодним.
Я вірю, будем жити в мирній вольній країні,
Де не завдадуть шкоди жодній людині,
Де не буде злочину, страхіть і лиха.
І буде країна наша вільна й тиха.
Я люблю тебе, моя рідна країно!
У серці моєму одна Україна!
Про щастя
Що ж таке щастя? – спитаєте Ви,
А Ви подивіться навколо поля і луги.
І квіти пахучі і скільки зелені,
І сонця ласкаві і теплі промені .
Матуся лагідна і добра господиня.
Десь у садку яскраво – жовта диня,
Хмаринки пухнасті, мов овечки
І трави схожі на сердечки.
Батьківщина навколо нас
Зігріває теплом і ласкою Вас.
Пшеничні поля, зелені діброви
І ями глибокі, і маленькі рови,
І гори над Кримом у нас височать,
Вода в морях і річках хоче заграть.
Височенні дерева до неба тягнуться
Вони, мов велетні нам здаються.
Ось, що щастя, наше майбутнє
І хвилини в житті, наші незабутні.
Бондарєва Мілена, 4А клас
Підсумки щорічної благодійної акції «Дзвони наших сердець»
«Солдате, ми з тобою!
Можливо, ти не довго воював, але для мене ти - герой! Зараз не так багато людей. Які можуть пожертвувати собою заради інших, а ти – можеш. Ти герой нашого часу. Неважливо. Молодий ти, чи похилого віку – ти герой!
Я пишаюся тим, що я українка. Я молилася, молюся і молитися буду за тебе, дорогий солдате, за Україну рідну нашу, за себе, за маму, за тата.
Ти збережи цей лист, збережи. Коли ми переможемо, то будемо згадувати, що писали тобі листи. Ти будеш читати їх з дітьми на колінах та з люблячою жінкою.
І я буду згадувати тебе, наш дорогий герой! Не важливо, гарний ти чи ні, адже я знаю, що у тебе добре мужнє серце.
Лист писала Аліна Українка з 2(6)Б класу
«Дорогі солдати!
Я вдячна вам, що ви захищаєте свою і нашу Вітчизну. Якби не ви, багато міст, сіл і людей могло б не стати.
Це все тому, що наші вороги не розуміють, що ми любимо, нашу Україну і ми не дамо її скривдити.
Я буду вам дуже вдячна, якщо ви повернетеся з війни не пораненими та переможцями. Я вірю – Україна переможе!
Анна Петриченко, 2(6)В
Україна переможе
Я не із тих, хто критикує світ…
Хто без гріха, хай перший камінь кине!
Та кожен – від старого до дитини –
Візьме за ціль Тарасів «Заповіт».
Нам заповіли доленосні битви,
Катарсис через горе, смерть і кров.
Нам заповіли чистії молитви
За мир, свободу й істинну любов.
Хто ми були, і ким ми стали?
За що боролись, і куди ми йшли?
Герої Сотні мужні полягли…
Чи недарма ми, браття, воювали?
Ні! Недарма! З колін піднявсь народ!
Здійснились Кобзареві сподівання:
Ми згуртували націю, йдемо вперед!
Але куди той шлях?.. Оце питання…
Молюсь за те, аби пройшла війна,
Щоб не лилися материні сльози
І волі неспалима купина
Цвіла жовто-блакитно й у морози!
Я не із тих, хто критикує світ…
Прийде весна – і скресне лід ворожий.
Соборність і любов – наш заповіт.
За нами правда, й Україна переможе!
Жорін Роман, 6(10)А
