Ця осінь – інша

   День знань для старшокласників завжди був неоднозначною подією. Звичайно ж, свято, але з якимось тужливо – гірким присмаком. Прощання з черговим літом, своєрідною свободою… Попереду тяжкий рік, що потребує плідної праці. У голови одинадцятикласників повільно прокрадається усвідомлення того, що цей рік дійсно останній, кожна подія чи свято в гімназії – останні, і це надзвичайно сумно.

   І ось ми, ще сповнені літніх вражень, сидимо у своєму кабінеті й неуважно слухаємо такого рідного класного керівника. Здається, усе як звичайно, але щось нібито не те й не так. На дошці – рівним почерком напис «Україна – єдина країна», у повітрі – незрозуміла тривога. Ця осінь – інша.

   З’являються Вони – южноукраїнські бійці спеціального взводу «Скорпіон», які повернулися із зони АТО. Капітан Глазков Олександр Валерійович та прапорщик Жосан Юрій Іванович. Двоє звичайних молодих чоловіків у простій військовій формі, без мундирів та орденів. Окидають усіх дещо сором’язливим поглядом, ніби досі не розуміють, де вони і чому. Хочеться сказати їм багато й водночас не говорити нічого.

     Скільки досвіду в цих молодих очах! Можна лише уявляти, що вони бачили. Скільки німої мужності та геройства без претензій на шану та визнання! Стає навіть дещо ніяково, і на очі мимоволі навертаються сльози.

«Немає таких слів, якими можна було б подякувати Вам», - лунає десь ззаду. І це не чергова пафосна фраза з якоїсь чергової лінійки – це те, що подумав, мабуть, кожен…

                                                          Учениця 7 – А класу

                                                           Южноукраїнської гімназії №1

                                                           Заріцька Анжеліка