Романтика, романтик і…

       Романтизм – мрійливість, споглядальність, казковість, захопливість.

       Романтик – це романтично настроєна людина. Бо лише людина такого високого світовідчуття може «будувати» казкові повітряні замки - октаедри, додекаедри,римувати теорему Піфагора, під вітрилами мрій до країни Знань мандрувати морем Алгебри та океаном Геометрії… Отже, математики – це мрійники, які реальне життя розглядають крізь призму чарівного кришталю, а казку – як реальну дійсність. І це чудово! Бо життя, не прикрашене мрією, яке зводиться до потреб сьогоднішнього дня, - вкрай нудне і сумне.             

      Що ж таке романтика в її конкретних виявах?

      Перед нами вимальовується сліпучо виблискуючі під пекучим промінням сонця білі баранці на гребнях легких хвиль, і три граційних каравели з гордовито вигнутими парусами линуть по безкрайньому смарагдовому океану. Вітер ніжно пестить натягнуті полотнища; засмаглий матрос напружено вдивляється в оповиту голубуватою імлою далину з надією побачити нарешті землю, таку бажану, яка привиджується уві сні і наяву. Це- романтика моря, подорожей і географічних відкриттів, це Жуль Верн і Майн Рід, це Кук і Лаперуз, це вкриті екзотичними зарослями острови і височенні блакитні айсберги.

     Уявімо іншу картину…  М’яко падає світло від лампи під абажуром. Невелика кімната, шафа, полиці, заставлені книгами. На столі безладно розкидані  аркуші паперу – формули, формули і короткі пояснення. Ось виведені нові пояснення. Рука зупиняється… і зім’ятий жужмом папір летить у кошик зі сміттям. Збуджені кроки по кімнаті, заскрипів стілець під вагою тіла, а з вікна у нічну темряву розсіюється світло… Романтично?  Казково?

      Не поспішайте з відповіддю. Я розповім про математиків, а ви самі зробите висновок, чи поступається їх труд перед романтикою полярного дослідника, геолога, підкорювача всесвіту і земних надр.

      Математика має ту чудову особливість, що, схопивши лише одне кільце, можна витягнути якщо не весь, то принаймні значну частину ланцюга знань. Рідко в якій іншій науці зустрінеться така тісна взаємодія істин. Можна буквально наздогад відкрити будь-яку сторінку історії математики і, починаючи від неї, як з вихідного пункту, розмотати клубок численних понять та фактів і перейти до найостанніших категорій сучасних обчислень. Можна, навпаки, поставивши питання, звідки взялося те чи інше поняття, дійти, якщо не до вихідних понять, то до таких, які з вихідними стануть самі собою зрозумілими.       

      Така логіка внутрішнього математичного розвитку, такі закони цієї науки. Але не завжди приводять всіх математиків до однакових асоціацій та узагальнень. Тому не слід думати, що коли двом різним людям подати однакову суму первісних понять, то їх обчислення будуть цілком однакові. У них будуть різні асоціації і різні послідовності висновків.

      Нова течія розвитку думки захоплює майже всі шари населення. Нове зустрічається як справжнє свято. Продовжується і знову починається відродження і, насамперед,- її постійної цариці і служниці – математики. Висновки математики обов’язкові для всіх, і в той же час до цих висновків її спонукали потреби життя, запити всіх інших наук.

      Як просто, і разом з тим якого гігантського напруження думки вимагає така спеціальність , як вчитель математики. Скільки драматичних, а часом і комічних подій є в нашому сьогоденні. Проте, якими б не були ці події, вони завжди залишаться в нашій памяті, як події, оточені ореолом романтики. Робота в математичних классах - то романтика пошуку, наукового подвигу, романтика математичних подорожей і відкриттів.

     Було б неприпустимою помилкою, якби хто-небудь вирішив, що далі вже нічого шукати, не варто досліджувати, вдосконалювати. Це подібно тому, що коли б мандрівник, який відкрив один острів і дослідив його, не оглянув би інший, що знаходиться поряд з ним. Очевидно, і математик не був би математиком, якби не бажав дізнатися більше, і навчити інших.

    Коли письменник починає працювати над художнім твором, він іноді не уявляє, як складеться доля героїв. Але ось вони почали існувати власним життям, і письменнику, незважаючи на його бажання, не під силу вже стати їм на перешкоді, не під силу змінити це життя. Він радіє успіхам своїх героїв, засмучується і плаче, коли їх спіткає нещастя. Така доля і в нас, вчителів. Десятки років сумлінної праці, творчості та професійного горіння присвятили вихованню кількох поколінь профільних класів такі учителі  математики Южноукраїнської гімназії №1, як Гашенко Віра Сергіївна - яка пішла на заслужений відпочинок, Андросова Любов Михайлівна, Дмитрук Ірина Григорівна, Шабадаш Тетяна Миколаївна.

     Взявшись за розвязання будь-якого завдання, математик втрачає владу над собою. Математика починає вести його, сама висуває перед ним тисячі проблем, які, тісно переплітаючись одна з одною, зростають в числі зі швидкістю сніжної грудки, що котиться з гори. І доти, пока рука зможе тримати перо, ми вчителі математики Южноукраїнської гімназії №1, будемо продовжувати свої дослідження, якими б вони не здавалися неймовірними і незрозумілими сторонньому спостерігачеві. Така природа творчого процесу:

Служить цій справі благородній –

Це верх премудрощів земних:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто бється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Я міг би в захваті гукнути!

Чи ж може вічність поглинути

Мої діла, мої труди?

Провидячи те щасне майбуття

Вкушаю я найвищу мить життя.           

                                                               Гете

вчитель математики Дмитрук Ірина Григорівна