місто Южноукраїнськ. Южноукраїнська Гімназія № 1

 





Смайлики

Сімейний кодекс України

Сімейний кодекс України

Сімейний кодекс України визначає особисті та майнові права та обовязки батьків і дітей.

 

Батки зобовязані:

виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

забезпечити здобуття дитиною повної  середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

поважати дитину.

 

         Закон забороняє будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

 

Закон надає такі права батькам щодо дитини:

переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини;

право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам;

право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

 

         Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обовязків щодо неї, аж до звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, а при досягненні 14-річного віку - і безпосередньо до суду.

 

         Батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення 23-річного віку за умов, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У свою чергу, повнолітні дачка, син зобовязані утримувати батьків, які не є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

 

         Мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківськихї прав, якщо вона або він:

жорстоко поводяться з дитиною;

є хронічними алкоголіками або наркоманами;

вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Особливості праці неповнолітніх

 

         Прийняття на роботу дозволено при досягненні особою 16 річного віку, а, як виняток, за згодою батьків або осіб, що їх замінює - з 14-15 річного віку.

Щодо неповнолітніх не всановлюється випробувальний срок.

         Заборонено застосування праці осіб до 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, в нічний і надурочний час, в святкові і неробочі дні.

 

Для неповнлітніх встановлений скорочений робочий час:

для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, під час канікул, і 18 годин на тиждень протягом навчального року;

для працівників віком від 14 до 15 років - відповідно 24 і 12 годин на тиждень.

 

Звільнення неповнолітнього з ініціативи власника вимагає отримання згоди районної комісії у справах неповнолітніх.

 

         Малозабезпеченою сімєю визнається сімя, яка з повноважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сімї.

         01.06.2000р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям", який спрямований на забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соцільно захищеним сімям.

         Згідно зі ст. 3 Закону сімям з дітьми призначаються такі види державної допомоги:

допомога у звязку з вагітністю та пологами;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

допомога на дітей одиноким матерям.

         Право на державну соціальну допомогу закон надає малозабезпеченим сімям, які постійно проживають на території України.

         Строк, на якй призначається державна соціальна допомога у загальному випадку, складає шість місяців.

 

         Велика увага приділена захисту прав інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітеям-інвалідам" від 16.11.2000р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

 

Згідно з Законом право на державну соціальну допомогу мають:

інваліди з дитинства I-II групи;

непрацюючі інваліди з дитинства III групи;

діти-інваліди до 16 років.

 

         Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 16 років призначається органами соціального захисту населення і виплачується держ. підприємствами і обєднаннями звязку за місцем проживання інваліда з дитинства.

 

         Законодавством передбачений спеціальний порядок захисту дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. До цієї категорії належать неповнолітні діти, які:

проживали на момен аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менш одного року у зоні обовязкового відселення;

проживали або постійно навчались після аварії двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

народились після 26 квітня 1989 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 ябо 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матірю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу.

 

         Законодавством також передбачені пільги та компенсації потерпілим дітям та їх баткам. Зокрема:

         повне державне забезпечення дітей до вступу їх до школи (не старше 8 років) шляхом безкоштовного виховання їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошовох допомоги, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;

         виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років - у розмірі 100% середньої заробітньої плати незалежно від стахового стажу за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування;

         безплатний проїзд у межах України всіма видами транспорту дитини та батькам, з правом позачергового придбання квитків;

         безкоштовне придбання ліків за рецептами ліків, а також безкоштовне позачергове зубопротезування;

         щорічне безкоштовне забезпечення потерпілих дітей за місцем роботи одного із батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців;

         щомісячні виплати мінімальної заробітної плати сімям, де виховуються діти-чорнобильці;

         безкоштовне харчування учнів середніх навчальних шкіл, професійно-технічних закладів освіти. Діям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується грошова компенсація у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України і т.ін.

         Неповнолітні несуть кримінальну відповідальність на тих самих засадах, що й дорослі злочинці. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років.

         Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за окремі види злочинів, а саме:

-посягання на життя працівника правоохоронного органу;

-умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; --згвалтування;

-крадіжка; (ст. 185, частина перша 194, ст. 262, 308)

-грабіж; (ст. 86, 262, 308)

-розбій; ( ст. 187, частина трєтя ст. 262, 308)

-вимагання; (ст. 189, 262,308)

-умисне знищення або пошкодження майна; (частина другаст. 194, 347,352,378, частина друга та трєтя ст. 399)

-незаконне заволодіння транспортним засобом;

-хуліганчтво.

 

         Згідно зі ст.97 КК України, неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.

         Згідно зі ст. 105 КК України, неповнлітній, який учинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння а подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосуванняпокарання.

 

         У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного впливу:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

- передача неповнолітнього під нагляд батків, чи під нагляд педагогічного колективу, а також окремих громадян на їхнє прохання;

- покладання на неповнолітнього, який досяг пятнадцятирічного віку і має майно обовязку відшкодування заподіяних майнових збитків;

- направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховної установи для дітей та підлітків для його перевиховання, але на строк, що не перевищує 3 років.

 

         Відповідно до т. 98 КК України, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

- штраф ( в межах 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

- громадські роботи (30-120 годин, не більше 2-х годин на день);

- виправні роботи (від 2-х місяців до одного року);

- арешт (15-45 діб);

- позбавлення волі на певний строк (до 10 років, в окремих випадках - до 15 років).