2012-2013 н.рік

Методична комісія класних керівників у 2012-2013 н. р.  працювала над питанням «Формування творчо обдарованої, соціально компетентної, високоморальної особистості в умовах рівного доступу до якісної освіти», ставлячи на меті формування конкурентоспроможної особистості з постійною потребою до самореалізації.

          Протягом навчального року проведено 5 засідань МК. На початку навчального року було складено план навчання з молодими класними керівниками та тематику засідань МК. Дана робота проводилася згідно плану. У роботі з молодими класними керівниками  були використані різні форми роботи: інструктивні наради, консультації, бесіди-консультації з психологами, проводилася діагностика щодо готовності молодих учителів до здійснення інноваційної діяльності в системі превентивного виховання, організовувалося взаємовідвідування колективних творчих справ тощо.

         Питання, що виносилися до розгляду на засіданнях МК класних керівників, були різноманітними та охоплювали різні сторони виховного процесу:

• організаційно-творча діяльність класного керівника, визначення основних напрямків методичної та виховної роботи;
• здоровий спосіб життя;
• громадянське виховання;
• взаємозв’язок  і взаєморозуміння між класними керівниками та учнями;
• робота над створенням органів учнівського самоврядування тощо.

      Інноваційними напрямками в роботі МК класних керівників  у 2012-2013 н.р.стало започаткування наставництва у роботі досвідчених класних керівників та класних керівників-початківці та спільні виступи на засіданнях МК класних керівників зі своїми вихованцями та презентація окремих напрямків виховної роботи (наприклад, тематичний виступ-презенація «Шкідливим звичкам –ні!»). Зокрема, у кл. керівника Соляр А.А.  наставником цього року була Ягніченко В.М., у Мамикіна О.С.  – Шевчук Л.М.

       У цілому робота МК класних керівників впродовж року була спрямована на формування умінь учителів плідно, на паритетних, партнерських засадах працювати з  учнями, враховуючи інтереси й запити самих школярів, індивідуальний підхід у виховній роботі, охоплювала питання планування, організації та аналізу ефективності виховного процесу, різноманітних засобів навчання.

• Конституція України;
•  Закони України «Про освіту»;
•   «Про загальну середню освіту»,
•  Конвенцією ООН про права дитини,
•  Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2009 – 2015 роки;
•  програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;
•  Державна програма “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015 року;
•  Концепція національно-патріотичного виховання молоді;
•  Концепція сімейного виховання в системі освіти України “Щаслива родина” на 2012 /2021 роки;
• Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООн про права дитини» на період до 2016 року;
•  Розпорядження КМУ від 30.11.2011 № 1209 “Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року”;
•  Наказ МОН України від 03.08.2012 № 888 “Про затвердження Плану заходів Міністерства освіта, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року”;
•  Методичні рекомендації щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи
• (від 27.07.12 № 1/9-530);
• Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012/2021 рр.
•  Обласна Цільова програма розвитку освіти Миколаївської області на 2011/2015 роки;
•  Програма правової освіти населення у Миколаївській області на 2008/2013 роки;
•  Обласна програма “Молодь Миколаївщини” на 2011/2015 роки.

Поточні нормативно-правові документи

Виховна робота в загальноосвітніх навчальних закладах спрямована на реалізацію Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державної програми «Основні орієнтири виховання учнів 1 – 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Концепції національно-патріотичного виховання молоді, нормативних документів Міністерства освіти і науки України та освітніх установ, Указів і розпоряджень державних органів з проблем навчання та виховання.

Складаючи план виховної роботи на навчальний рік:

• проаналізуйте результати виховної роботи за минулий рік;
• виявіть фактори, які перешкоджали ефективності виховної роботи та колективу в цілому;
• визначте систему конкретних справ та засоби впливу на учнів.

При складанні плану виховної роботи дотримуйтесь основних вимог, а саме:

• складіть коротку характеристику класу та визначте основні завдання в новому навчальному році;
• план має бути пов’язаний із реальним життям;
• план має відповідати стану справ у колективі, традиціям, індивідуальним та віковим можливостям учнів;
• види діяльності (пізнавальної, трудової, громадської, ціннісно-орієнтаційної, художньо-естетичної, соціально-комунікативної тощо) мають бути різнопланові;
• для здійснення виховного процесу необхідне належне матеріально-технічне оснащення;
• план слід погодити з учнями класу.

Пріоритетними напрямками виховної роботи у 2013-2014 навчальному році є:

• формування рис громадян України, національної свідомості та самосвідомості учнів;

• виховання духовної культури особистості;

• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

• оволодіння українською мовою, формування високої мовної культури;

• утвердження принципів загальнолюдської моралі на основі відновлення історичної пам'яті;

• підпорядкування змісту, форм і методів роботи визнанню особистості дитини як найвищої соціальної цінності;

• ознайомлення з народними традиціями, звичаями;

• виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності і культури розумової праці;

• формування творчої працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

• забезпечення повноцінного фізичного розвитку учнів, охорони та зміцнення здоров’я;

• формування екологічної культури учнів;

• створення умов для творчого розвитку природних обдарувань дитини, допомога знайти кожному справу до душі;

• посилення уваги до питань морально-етичного виховання, створення системи успішної профілактики відхилень у поведінці учнів;

• створення умов для соціального захисту дітей, особливо дітей-сиріт та дітей, що залишились без батьківського піклування;

• зміцнення служби соціального та психолого-педагогічної допомоги дітям, батькам, сім'ям;

• організація педагогічно-доцільної системи учнівського самоврядування, колективне планування спільної діяльності вчителів та учнів через шкільну раду, учнівський комітет;

• доцільне використання можливостей позашкільних навчально-виховних закладів для організації позакласної та позашкільної роботи.

Кожний навчальний заклад визначає систему виховної роботи, яка спрямована на формування відповідного виховного простору та впливу на особистість, що сприятиме формуванню її ціннісних орієнтацій та духовних пріоритетів. Передовсім виховний простір має бути позбавлений недружнього інформаційного впливу на дітей і підлітків.

Прискорення процесів глобалізації та включення України у світові процеси надали актуальності питанню міжетнічних відносин, інформаційно-освітньої роботи з профілактики поширення ксенофобських і расистських проявів серед дітей та учнівської молоді. Необхідно активізувати правове виховання, підвищити рівень правової культури дітей, забезпечити системне вивчення та дотримання учнями прав та обов’язків, які передбачені пунктами Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778. Водночас, слід активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування в дітей та молоді активної життєвої позиції, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

Одним із пріоритетних напрямків виховання учнівської молоді є військово-патріотичне. З огляду на важливу проблему виховання в учнів любові до Батьківщини, рідного краю, поваги до старшого покоління, ветеранів Великої Вітчизняної війни, дітей війни класним керівникам слід більше приділяти уваги до залучення та участі учнів у військово-патріотичних іграх “Джура”, “Котигорошко”, “Зірниця” тощо, які покликані формувати в дітей високі морально-психологічні та бойові якості: мужність, сміливість, рішучість, відвагу, стійкість, наполегливість, дисциплінованість. У цьому контексті важливою є підтримка функціонування шкільних музеїв бойової слави.

Актуальним напрямком виховної роботи залишається формування в учнів навичок культури здоров’я, безпечної поведінки, уміння робити єдино правильний вибір на користь здорового способу життя, підвищення рівня їх інформованості з питань профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії, профілактики ВІЛ/СНІДу.

У центрі уваги класних керівників мають бути питання профілактики випадків фізичного й психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з дітьми .

Слід більше уваги приділяти питанням попередження торгівлі людьми, всіх форм експлуатації, включаючи сексуальні домагання, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживанню алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин та до екстремістських релігійних психокультурних угрупувань і течій; використання дітей для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушення до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення в азартні ігри тощо.

Особливу увагу слід приділити питанням профілактичної роботи з подолання злочинності та правопорушень серед неповнолітніх. Доцільно розширити індивідуальні форми роботи з підлітками так званої “групи ризику”, залучати їх до участі в позакласних та позашкільних заходах, підсилювати роль органів учнівського самоврядування у профілактичній роботі серед неповнолітніх.

Соціальне здоров’я учнів значною мірою залежить від того, як вони проводять вільний від навчання час. Відтак необхідно організувати цілісний освітній простір, який створив би умови для наповнення внутрішнього світу підлітка ціннісним змістом.

http://www.president.gov.ua/docs/initiative_11.pdf

1. Підвищення якості життя для сімей з дітьми

1.1. Збільшення державної допомоги малозабезпеченим сім’ям

1.2. Збільшення у 2013 році надбавки на догляд за дитиною-інвалідом

1.3. Збільшення у 2013 році соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність

2. Кожній дитині – всебічний розвиток

2.1. Забезпечення доступу кожної дитини до дошкільної освіти

2.2. Розвиток і оздоровлення обдарованих дітей

2.3. Започаткування з 2013 року Президентської програми для найталановитіших дітей «Інтелектуальне майбутнє України»

2.4. Кожній дитині – можливості для розвитку творчих здібностей

2.5. Модернізація дитячих спортивних майданчиків

2.6. Проведення у 2014 -2015 роках Національного турніру шкільних баскетбольних команд Євро-2015

2.7. Забезпечення дітей з особливими потребами необхідними засобами реабілітації

2.8. Забезпечення навчальною літературою спеціальних навчальних закладів для дітей з вадами зору

3. Сімейний затишок – кожній дитині

3.1. Забезпечення дітей-інвалідів умовами для виховання у сім’ї

3.2. Розширення мережі центрів матері та дитини

3.3. Раннє виявлення і вчасна медико-соціальна реабілітація для дітей із вродженими вадами або із затримками розвитку

4. Створення всеукраїнської «гарячої телефонної лінії» з питань захисту сімей з дітьми

1. Збільшення державної допомоги малозабезпеченим сім’ям

Збільшення державної допомоги малозабезпеченим сім’ям є продовженням соціальних ініціатив Президента України Віктора януковича, проголошених 7 березня 2012 року

1.2. Збільшення у 2013 році надбавки на догляд за дитиною-інвалідом

Збільшення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом (з найтяжчим ступенем функціональних обмежень) на 25 %

1. Збільшення у 2013 році соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність

Збільшення на 894 грн щомісячного розміру соціальної допомоги для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність

2.1. Забезпечення доступу кожної дитини до дошкільної освіти

Протягом 2013-2014 років необхідно розширити мережу

дошкільних навчальних закладів

2.2. Розвиток і оздоровлення обдарованих дітей

Започаткування роботи обласних і всеукраїнських літніх шкіл для обдарованих дітей.

2.3. Започаткування у 2013 році Президентської програми для найталановитіших дітей «Інтелектуальне майбутнє України»

Створення умов для талановитих і обдарованих дітей для проведення наукових досліджень на базі спеціального Центру Малої академії наук.

2.4. Кожній дитині – можливості для розвитку творчих здібностей

Підвищення рівня охоплення позашкільною освітою до 70% дітей.

2.5. Модернізація дитячих спортивних майданчиків

Оновлення у 2013-2014 роках застарілих спортивних майданчиків загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів сприятиме залученню дітей до занять фізичною

культурою та спортом, а також популяризації здорового способу життя.

2.6. Проведення у 2014 -2015 роках Національного турніру шкільних баскетбольних команд Євро-2015

Проведення національного турніру сприятиме популяризації серед дітей і молоді спорту та здорового способу життя.

2.7. Забезпечення дітей з особливими потребами необхідними засобами реабілітації

Забезпечення у 2013-2014 роках дітей з особливими потребами у повному обсязі технічними та іншими засобами реабілітації (протезно-ортопедичні вироби, спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; спеціальні засоби для

орієнтування, спілкування та обміну інформацією)

2.8. Забезпечення навчальною літературою спеціальних навчальних закладів для дітей з вадами зору

Забезпечення протягом 2013-2014 років спеціальних навчальних закладів для дітей з вадами зору підручниками зі шрифтом Брайля. На сьогодні в таких закладах навчання здійснюється за підручниками, які надруковані за радянських часів і не відповідають сучасним вимогам

3.1. Забезпечення дітей-інвалідів умовами для виховання у сім’ї

Створення протягом 2013-2014 років мережі центрів денного перебування для дітей-інвалідів (відділень при реабілітаційних центрах

3.2. Розширення мережі центрів матері та дитини

На сьогодні близько 700 дітей щорічно залишають у пологовому будинку. Для забезпечення соціального супроводу жінок, які мають ризики відмовитися від дитини у пологовому відділенні, необхідно розширити у 2013-2014 роках мережу центрів матері та дитини. У таких закладах матір з дитиною будуть забезпечені тимчасовим житлом та соціальним супроводом.

3.3. Раннє виявлення і вчасна медико-соціальна реабілітація для дітей із вродженими вадами або із затримками розвитку

Створення у всіх регіонах патронатної служби при дитячих поліклініках, соціально-реабілітаційних центрах або Будинках дитини. Це забезпечить вчасне медичне і психологічне супроводження матері з дитиною. Допомога надаватиметься

дитині з моменту її народження, що сприятиме зменшенню інвалідизації дітей, стан яких потребує ранньої корекції та подальшої реабілітації

4. Створення всеукраїнської «гарячої телефонної лінії» з питань захисту сімей з дітьми

Створення «гарячої телефонної лінії» з питань захисту сімей з дітьми забезпечить можливість для оперативного реагування на порушення прав дітей, випадки загроз їх життю та здоров’ю. Крім того, діти зможуть вчасно отримати невідкладну психологічну допомогу та поради фахівців.

Робота з батьками

Індивідуальна робота з учнями щодо забезпечення профілактики правопорушень

ІНДИВІДУАЛЬНІ БЕСІДИ

КЛАСНОГО КЕРІВНИКА З УЧНЯМИ

ІНДИВІДУАЛЬНІ БЕСІДИ

КЛАСНОГО КЕРІВНИКА З БАТЬКАМИ

ІНДИВІДУАЛЬНІ  БЕСІДИ  ПСИХОЛОГА  З  УЧНЯМИ

СПІЛЬНА  РОБОТА  КЛАСНОГО  КЕРІВНИКА  З ПРЕДСТАВНИКАМИ ПРАВООХОРОННИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА УЧНЯМИ ___ КЛАСУ, СХИЛЬНИМИ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Класне керівництво – основна форма організації виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах. У «Положенні про класного керівника навчального закладу системи середньої освіти» (затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2000 року № 434), зазначено:

«Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту».

Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань, які визначені «Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 31.10.2011 № 1243 та спрямовані на:

• виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;
• виховання свідомого ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої цінності, формування засад здорового способу життя, збереження й зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів;
• проведення роботи з обов'язковим урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів, їх нахилів, інтересів, задатків готовності до певних видів діяльності, а також сформованості учнівського колективу.

Успішне вирішення завдань виховання гармонійної особистості в позаурочний час пов’язане з цілеспрямованою діяльністю педагогічних та учнівських колективів з оновлення змісту, форм і методів цього процесу, дотримуючись таких умов:

• організаційно-управлінської, сутність якої полягає у завчасному плануванні програми дій всіх учасників навчально-виховного процесу; включення учнів до самоврядування учнівськими творчими об’єднаннями;
• змістовно-цільової, яка передбачає організацію роботи різноманітних суспільно-гуманітарних об’єднань за інтересами, факультативів, гуртків, інших форм і видів діяльності учнів у позаурочний час;
• науково-методичної, яка спрямовується на вдосконалення науково-теоретичної й методичної підготовки класних керівників до здійснення процесу виховання гармонійної особистості, формування вмінь і навичок застосовувати знання в практичній діяльності;
• навчально-матеріальної, яка вимагає спільної діяльності педагогічних і учнівських колективів щодо створення та використання навчально-матеріальної бази загальноосвітнього навчального закладу для організації діяльності учнів у позаурочний час.

Організовуючи позакласну роботу, класні керівники спираються на практику виховання особистості учня, розуміючи, що цей процес - складний і багатогранний, який вимагає оновлення змісту, форм і методів виховної роботи. Ефективність виховання залежить від мети, завдань, які стоять перед суспільством у конкретний історичний період і на майбутнє; системи виховання, в основу якої покладено особливості суспільно-політичного й соціально-економічного життя; наявності відповідної матеріальної бази в загальноосвітньому навчальному закладі; врахування вікових особливостей учнів, їхніх інтересів й нахилів; науково - теоретичного і методичниго рівня, педагогічної компетентності класних керівників; зв'язку виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу з реальною щоденною життєвою практикою учня.

Будь-який виховний вплив чи виховна технологія має педагогічну доцільність лише у тому випадку, якщо вона спричинила зміни у життєвому світі та духовному досвіді вихованця.

Наявність певної системи цінностей у вихованця є необхідною умовою його особистісного розвитку. Учень дивиться на світ, своє оточення, оцінює факти й події через призму власних ціннісних уявлень, смислових структур, стереотипів. Тому ціннісні утворення визначають спрямованість, мотивацію, мету його самовиховання.

Відбір педагогічного інструментарію та методики виховання має спрямовуватися на створення виховних ситуацій, що забезпечують ситуацію успіху вихованців, обов’язкову умову їх саморозвитку, самовиховання.

Отже, найбільш ефективною є така діяльність, яка передбачає чітку постановку мети, розробку й апробацію творчих програм, забезпечення внутрішніх інновацій, сутність яких полягає в урахуванні об’єктивної сторони організації життя учнівського колективу та суб’єктивної сторони емоційних переживань, розвитку моральних рис особистості.

Класний керівник у своїй виховній діяльності має враховувати особливості дії усіх методів та чинників виховання і застосовувати таке їх поєднання, щоб у кожній конкретній ситуації забезпечити найкращий результат.

Принципова новизна організації виховного процесу полягає у створенні умов для творчої самореалізації особистості, засвоєння нею моральних правил життя в суспільстві та у відході від примусу, диктату й насилля над вихованцем, а реалізація змісту виховання здійснюється без психічних перевантажень.

Творчий класний керівник у своїй щоденній практичній діяльності виходить за межі вирішення вузьких педагогічних проблем: він прагне до співробітництва, співпраці з учнями - членами учнівських об’єднань, пам’ятаючи, що єдиною школою, у якій якнайповніше формуються моральні риси та якості, є реальне життя, з усіма його труднощами й протиріччями, радістю пізнання вільної творчості та природної доброти.

Обласний конкурс «Класний керівник року» проводиться з метою сприяння зростанню престижності звання класного керівника, його ролі і статусу як компетентного педагога з притаманними йому людськими чеснотами. Конкурсне журі буде звертати увагу на вміння класних керівників впроваджувати в практику своєї роботи інноваційні технології, орієнтуючись на нормативну базу, зокрема на «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів», затверджені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243.

Класний керівник подає на конкурс опис досвіду роботи з учнями, в якому висвітлено:

• наявність власної виховної системи або системи виховання;
• пріоритетні напрями виховання, рівень їх актуальності,
• впровадження інтерактивних методів, інноваційних технологій, наявність соціально-важливих творчих справ, цільових програм тощо;
• організація роботи з батьками, громадськістю;
• співпраця з органами учнівського самоврядування, організація діяльності учнівського колективу;
• авторські методичні розробки, публікації;
• результативність досвіду (до двох друкованих сторінок);
• презентаційний матеріал ( ілюстрації, фотоматеріали) також мають бути дозованими та ілюструвати конкретні описані заходи.

Форми діяльності необхідно подавати у додатках у вигляді сценаріїв годин спілкування, класних зборів, годин класного керівника, просвітницьких тренінгів, ярмарок творчості дітей і батьків, конкурсів, спартакіад, народних ігор, родинних свят, проектів, шкіл етикету, фестивалів (не більше 5 розробок різних видів).

Звертаємо увагу: подані на конкурс матеріали обов'язково супроводжуються посиланнями на авторів, творчі здобутки яких використано класним керівником.

Електронний варіант повинен мати: опис досвіду, систему виховної роботи, структурно-логічну модель виховної діяльності (при наявності), авторські виховні проекти, програми та розроблені виховні заходи. Обов’язково вказувати на який вік розраховані виховні заходи, яка мета була поставлена класним керівником та учнями.

Таким чином, професійна компетентність класного керівника передбачає знання базових педагогічних понять: виховання, цілі виховання, зміст, методи, форми, засоби виховання; знання виховних систем і теорій; оволодіння базовими виховними уміннями: проектувальними (вміння розробити концепцію виховання, план роботи з класом, план позакласного заходу, програми роботи з батьками, програму розвитку особистості); організаційними (вміння організувати індивідуальну, групову, диференційовану, колективну виховну діяльність учнів); комунікативними (вміння здійснювати педагогічне спілкування, розв’язувати конфлікти, вести дискусію, переконувати); діагностичні (вміння діагностувати динаміку розвитку окремої особистості учня і класного колективу в цілому); дослідницькі (вміння ідентифікувати проблеми виховання, відбирати і застосовувати методи педагогічного дослідження, вивчати й узагальнювати сучасний педагогічний досвід).

На заключний (очний) етап Конкурсу переможці готують захист власної творчої лабораторії класного керівника (до 10 хвилин ) за напрямами:

1. Актуальність. Досвід сприяє вирішенню завдань, поставлених суспільством перед сучасною українською школою. Новизна - важливість його для педагогічної практики, перспективність.
2. Теоретична основа застосування конкретних методик, інноваційних технологій, творчих знахідок, відповідність досягненням педагогіки, психології та методики.
3. Доказовість, результативність і ефективність. Досвід сприяє підвищенню якості знань, умінь і навичок, рівня вихованості, досягненню кращих результатів у розвитку особистості.
4. Стабільність. Неодноразове отримання високих результатів. Моніторинг їх перевірки.
5. Цілісність. Досвід розглядається як частина навчально-виховного процесу. Він вписується в налагоджену систему роботи.

Педагогічне свято. Портрет класного керівника очима дітей, батьків, колег.(до 5 хв.).

Додатки:

За «Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243») метою основних орієнтирів виховання є створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

• організація виховного процесу в класному колективі та у роботі з батьками на засадах проектної педагогіки;
• створення програми виховання для окремого класу з урахуванням індивідуально-педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також - результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;
• змістовне наповнення програми виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;
• задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах окремого загальноосвітнього навчального закладу;
• реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах.

Кінцевим результатом реалізації будь-якого виховного проекту мають бути життєві компетенції учнів, тобто сформована можливість діяти у конкретній життєвій ситуації відповідно до власних цінностей, ставлень та переконань. Такий підхід дає можливість оцінити ефективність проведеної виховної роботи на кожному віковому етапі розвитку вихованця. Оцінка здійснюється шляхом порівняння очікуваних результатів виховної роботи з її реальними результатами. При цьому стає можливою оцінка ефективності виховання як окремої особистості, так і класу та школи в цілому.

Пріоритет унікальності кожної особистості вихованця вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму і відповідальності педагога.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу, тому варто звернути увагу на зміст виховної діяльності початкової школи, виокремлюючи виховні досягнення, такі як:

• сформованість основ духовно-морального та фізичного розвитку особистості:
• усвідомлення цінності власного життя і збереження здоров'я (фізичного, психічного, соціального, духовного, культурного) свого і кожної людини;
• адаптація до змін навколишнього середовища, пізнання прекрасного у собі, основ самооцінювання, самоконтролю, саморегуляції, самоповаги, почуття гідності, безпеки власної життєдіяльності;
• знання та навички ведення здорового способу життя (дотримання правил гігієни, рухового режиму), що є основним змістом діяльності класного керівника початкової школи.

Класним керівникам 5-9 класів слід звернути увагу на основні пріоритетні напрями і вимоги до відповідної власної системи виховання. У підлітковому віці виховується духовно-осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод. Як показує практика, у сучасній соціально - педагогічній ситуації продуктивною є концепція, що реалізує особистісно орієнтований підхід у вихованні, який орієнтується на дитину, повагу до унікальності та гідності індивіда, розвиток і саморозвиток його природніх задатків та здібностей, створення в навчальному закладі обстановки соціальної захищеності й творчої співдружності, виховними досягненнями яких є, зокрема:

• усвідомлення основних засад Я-образу, Я-концепції особистості;
• формування основ самопізнання, самооцінки;
• формування позитивного самоставлення до дотримання норм етикету;
• конструктивний підхід до вирішення різних життєвих ситуацій;
• конструктивне вирішення життєвих проблем;
• готовність працювати над собою і своїми моральними якостями.

Звертаємо увагу, що для учнів старшої школи пріоритетними рисами є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і дотримуватися Законів; володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість і виховними досягненнями для цієї вікової категорії є:

• сформованість основних засад "Я-концепції" особистості;
• усвідомлення власної індивідуальності, неповторності;
• виховання самоповаги;
• формування емоційної культури;
• навичок самотворення, життєтворення.

Базові принципи виховання

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; поваги, толерантного ставлення до культури всіх народностей, які проживають в Україні.

Принцип цілісності. Виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

Принцип особистісної орієнтації.Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науково обгрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип як важлива складова системи, взаємопов'язаний з іншими, їх гармонійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.

Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні – це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе.

Виховний простір — це сукупність зовнішніх об’єктів, педагогічна реальність, в якій відбувається процес залучення вихованця до системи загальновизнаних цінностей.

Виховна система — це цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Ушинського, "духу школи".

Система – це взаємозв’язок і взаємозалежність основних понять педагогічного процесу та їх реалізація в єдності.

Виховання – цілеспрямоване створення соціальних умов (матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку особистості, оволодіння сучасною культурою.

Виховання – процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості.

Виховна взаємодія – процес спрямованого впливу суб’єктів один на одного (педагога на вихованця, дорослого на дитину,однолітка на однолітка); їхній взаємозв’язок, взаємозумовленість, взаємний обмін.

Вихованість – результат виховання, який виявляється у соціально прийнятій поведінці особи, вмінні діяти справедливо, компетентно, на рівні вікових особливостей.

Виховний процес – створення базису формування особистісної культури, системи ціннісних ставлень до світу та самого себе; забезпечення співробітництва вихователя й вихованця, спрямованого на засвоєння вироблених людством культурних цінностей.

Виховна ситуація – реальні обставини, які викликають у вихованця необхідність діяти певним чином (суспільно схвально або суспільно деструктивно).

Виховні правила – науково-обгрунтовані орієнтири для доцільної побудови дій педагога. Знижують ступінь вірогідності виховного процесу, підвищують його керованість, а отже , загальну результативність.

Вчинок – одиничний акт людської поведінки, діяльності. У структурі вчинку виділяють суб’єктивний мотив, суспільно-значущий результат, зовнішні умови переходу мотиву в результат.

Дія асоціальна – дія суб’єкта, яка не відповідає прийнятим у суспільстві моральним нормам і вимогам.

Духовність – система усвідомлення й осмислених найвищих нематеріальних цінностей; пов’язаність людини у своїх найвищих прагненнях з моральністю суспільства і з Богом. Несумісна з жорстокістю, егоїзмом, орієнтацію на непомірні матеріальні вигоди.

Духовні цінності – витвори людського духу, зафіксовані у здобутках культури, науки, моралі, мистецтва.

Життєва компетентність – здатність молодої людини ефективно розв’язувати проблеми, що виникають в реальних життєвих ситуаціях.

Методика виховної роботи - прикладна галузь теорії виховання, яка вивчає напрями і принципи, форми і методи організації виховної роботи.

Моральність – об’єктивна мораль, особливий вид практичної діяльності, який мотивується моральними ідеалами , переконаннями, принципами.

Морально-духовний розвиток – процес оволодіння особистістю гуманістичними моральними цінностями, які становлять стрижень її духовної культури.

Мета педагогічної діяльності – свідоме бачення кінцевого результату діяльності, що планується як позитивний перетворювальний вплив на особистість.

Методи виховання – сукупність способів і прийомів виховної роботи для розвитку потребнісно-мотиваційної сфери у свідомості учнів, для вироблення звичок поведінки, її корегування та удосконалення.

Особистісченть – сукупність соціально-значущих психічних властивостей, відносин і дій індивіда, що склалися в процесі онтогенезу і визначають його поведінку як поведінку свідомого суб’єкта діяльності та спілкування.

Поведінка – сукупність учинків людини чи групи людей; поведінка завжди соціально обумовлена і має свідомий цілеспрямований характер.

Самоактуалізація – процес набуття особистістю внутрішніх сил (якостей, смисло-ціннісних орієнтацій, здібностей), які виступають спонуками до усвідомленої діяльності та поведінки дитини.

Самовиховання – свідома систематична діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних моральних якостей.

Самооцінка – цінність, якою суб’єкт наділяє себе загалом і окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки.

Самоконтроль – виховання впевненості в собі.

Самоприйняття – безумовне позитивне ставлення суб’єкта до власних особистісних надбань незалежно від їх оцінки оточуючими людьми. Самореалізація – процес предметного втілення особистістю базових інтелектуально- особистісних утворень, набутих на етапі самоактуалізації. Соціалізація – процес соціального розвитку особистості, формування її соціальних якостей; результат виховання дітей та учнівської молоді, який здійснюється в ході їхньої діяльності та спілкування з іншими людьми.

Свобода – назалежність суб’єкта; свідоме визначення суб’єктом власних цілей поза впливом зовнішнього авторитету.

Соціальний статус – становище вихованця у системі міжособистісних взаємин, з якими пов’язані його права, обов’язки і привілеї.

Ціль – суб’єктивний образ майбутнього результату.

Ціннісні орієнтації – ідеологічні, політичні, моральні, естетичні засади оцінювання суб’єктом дійсності та орієнтації в ній, що формується при засвоєнні соціального досвіду і виявляється у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах особистості.

Про затвердження Положення про

Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року»

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 410, та з метою підвищення ролі класного керівника у виконанні основних завдань, покладених Законом України «Про загальну середню освіту» на загальноосвітні навчальні заклади, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року», що додається.

2. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів Положення про Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року», затверджене цим наказом.

3. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Удод О.А.) забезпечити:

організацію та проведення Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року»;

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Жебровського Б.М.

І. Загальні положення

Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року» (далі - конкурс) проводиться Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти спільно з Інститутом проблем виховання Національної академії педагогічних наук України.

ІІ. Мета та основні завдання конкурсу

2.1. Конкурс проводиться з метою сприяння зростанню престижності звання класного керівника, його ролі і статусу як компетентного педагога ХХІ століття у виконанні завдань, покладених Законом України «Про загальну середню освіту» на загальноосвітні навчальні заклади.

Основними завданнями конкурсу є:

• удосконалення фахової майстерності вчителя;
• виявлення досвіду кращих вчителів - класних керівників, які у практичній роботі ефективно використовують різноманітні форми і методи виховної роботи, інноваційні виховні технології;
• популяризація педагогічних здобутків класних керівників-новаторів;
• створення інформаційного освітнього простору з питань роботи класних керівників;
• привернення уваги представників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадськості до проблем освіти, виховання підростаючого покоління.

ІІІ. Учасники конкурсу

3.1. Участь у конкурсі на добровільних засадах беруть педагогічні працівники - класні керівники 5-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності та вихователі шкіл-інтернатів І-ІІІ ступенів, спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) І-ІІІ ступенів, санаторних шкіл (шкіл-інтернатів) І-ІІІ ступенів за основним місцем роботи незалежно від віку, які мають відповідну фахову освіту та стаж педагогічної роботи не менше трьох років (далі - учасники).

3.2. Для участі в конкурсі учасники подають у районний (міський) відділ освіти:

• анкету за формою згідно з додатком;
• фотографію (9х13 см);
• опис досвіду роботи у письмовій формі в одному примірнику державною мовою, в друкованому вигляді та на електронних носіях (опис досвіду, система виховної роботи, яка визначена учасником як ефективна, використання проектних технологій, розробки практичних справ із учнями та їх батьками) (далі - конкурсні роботи).

ІV. Організація проведення конкурсу

4.1. Конкурс проводиться один раз на три роки з 1 вересня по 31 грудня, починаючи з 2012 року.

Умови проведення конкурсу оприлюднюються в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в часописі «Позакласний час», на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

4.2. Конкурс проводиться у три тури:

1-й тур - районний (міський) (з 1 вересня по 31 жовтня у рік проведення конкурсу), за результатами якого визначаються три переможці;

2-й тур - республіканський (Автономна Республіка Крим), обласний, міський (міст Києва та Севастополя) (з 1 по 30 листопада у рік проведення конкурсу), за результатами якого визначаються три переможці;

3-й тур - всеукраїнський (з 1 по 31 грудня у рік проведення конкурсу).

4.3. Учасниками кожного наступного туру конкурсу стають переможці попереднього туру.

4.4. Реєстрація учасників 3-го туру конкурсу здійснюється за наявності конкурсних робіт, визначених у пункті 3.2 розділу ІІІ цього Положення, та додатково листа-подання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, висновку відповідного інституту післядипломної педагогічної освіти щодо професійної діяльності учасник відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

4.5. Конкурсні роботи подаються в одному примірнику державною мовою в друкованому вигляді та на електронних носіях (формат А-4 шрифт TNR; кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5).

4.6. Конкурсні роботи на 3-й тур надсилаються не пізніше 10 грудня у рік проведення конкурсу з поміткою: «На Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року» на адресу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 36, каб. 212.

4.7. 3-й тур конкурсу проводиться в два етапи.

На першому етапі члени журі розглядають та оцінюють конкурсні роботи.

На другому етапі учасники конкурсу презентують конкурсні роботи із власного досвіду в інтерактивній формі.

4.8. Результати проведення всіх турів конкурсу оформляються протоколами засідання журі, які підписують голова, відповідальний секретар та всі члени журі.

4.9. Організацію 3-го туру конкурсу здійснює Інститут інноваційних технологій і змісту освіти.

V. Організаційний комітет конкурсу

5.1. Для організації та проведення усіх турів конкурсу створюються організаційні комітети за місцем їх проведення з числа керівників навчальних закладів та управлінь освіти, працівників науково-методичних установ, представників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, товариств, благодійних фондів тощо (за згодою).

5.2. Склад організаційних комітетів конкурсу затверджується наказами районних (міських) відділів освіти, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) управлінь освіти і науки, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за поданням Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

5.3. Голову, заступника і секретаря конкурсу обирають члени організаційних комітетів на своїх засіданнях.

Голова організаційного комітету розподіляє повноваження між його членами та керує роботою з організації проведення конкурсу.

Члени організаційного комітету:

• здійснюють організаційну роботу щодо проведення конкурсу;
• забезпечують порядок проведення конкурсу;
• сприяють висвітленню результатів конкурсу у фахових виданнях і засобах масової інформації.

VI. Журі конкурсу

6.1. Для визначення переможців конкурсу створюється журі, склад якого затверджується наказами районного (міського) відділу освіти, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) управлінь освіти і науки, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за поданням Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

6.2. До складу журі конкурсу можуть входити вчителі, які мають значний досвід практичної та наукової діяльності в системі освіти, володіють умінням експертної оцінки нормативних і методичних матеріалів, фахівці відповідного профілю з числа науково-педагогічних працівників академічних, наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів, представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук.

Кількість членів журі може бути від 7 до 15 осіб.

6.3. Голову, заступника і відповідального секретаря журі 3-го туру конкурсу обирає організаційний комітет і затверджує своїм протоколом.

6.4. Голова журі:

• організовує порядок проведення конкурсу;
• забезпечує об’єктивність розгляду, оцінювання конкурсних робіт учасників.

6.5. Члени журі:

• визначають критерії оцінювання конкурсних робіт та оприлюднюють їх;
• оцінюють роботи, представлені на конкурс;
• складають оціночні відомості.

6.6. Відповідальний секретар:

• оформляє документацію конкурсу;
• стежить за дотриманням порядку подання конкурсних робіт, своєчасним заповненням оціночних відомостей;
• систематизує матеріали конкурсних робіт.

VIІ. Визначення переможців конкурсу

7.1. На підставі оціночних відомостей журі 3-го туру визначаються переможці конкурсу.

7.2. Переможцями конкурсу є учасники, які набрали за результатами 3-го туру найбільшу кількість балів.

7.3. Переможці конкурсу нагороджуються відповідними дипломами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, решта учасників - грамотами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

7.4. Результати конкурсу затверджуються наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та оприлюднюються в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в часописі «Позакласний час», на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

VІІІ. Фінансування конкурсу

Фінансування підготовки та проведення конкурсу здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів і за рахунок коштів, не заборонених законодавством України.

ІХ. Розповсюдження та публікація конкурсних робіт

Публікація та розповсюдження конкурсних робіт, що надійшли на конкурс, здійснюються Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти відповідно до чинного законодавства.

Додаток до Положення про Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року»

АНКЕТА

учасника Всеукраїнського конкурсу

"Класний керівник року"

Прізвище, ім'я, по батькові ____________________________________

Дата і місце народження ______________________________________

Місце проживання____________________________________________

телефон, е-mail_________________________________________________

______________________________________________________________

Паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, адреса місця реєстрації) _______________________________________________________________

_______________________________________________________________

Які навчальні заклади Ви закінчили, у якому році, спеціальність за дипломом ___________________________________________________

Місце роботи (повна назва, телефон) ____________________________

Стаж роботи: загальний _______________________________________

     у тому числі педагогічний _____________________________________

8. Кваліфікаційна категорія ______________________________________

9. Звання ______________________________________________________

10. Державні  нагороди, відзнаки (обов'язково вказати рік нагородження) _______________________________________________________________

11. Клас, у якому Ви є класним керівником _________________________

12.___________________________________________________ Мова викладання ____________________________________________

13. Проблема (тема), над якою працюєте____________________________

14. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються

______________________________________________________________

______________________________________________________________

15. Ваше педагогічне кредо______________________________________

______________                                              _____________

                  (число, місяць рік)                                                           (підпис)

НАКАЗ

"20" 06 2011                         м. Київ                           № 596

Про затвердження Положення про                 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

Всеукраїнський конкурс                                   13 липня 2011 року

«Парк педагогічної майстерності»                  за № 857/19595

Відповідно до підпункту 35 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011        № 410, з метою підтримки творчої педагогічної діяльності працівників загальноосвітніх навчальних закладів і популяризації педагогічних здобутків у створенні системи виховної роботи

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити  Положення  про  Всеукраїнський  конкурс  «Парк  педагогічної майстерності», що додається.

2. Міністерству  освіти  і  науки,  молоді  та  спорту Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести до відома керівників органів управління освітою, загальноосвітніх навчальних закладів Положення про Всеукраїнський конкурс «Парк педагогічної майстерності». 

3. Інституту інноваційних технологій та змісту освіти (Удод О.А.) забезпечити:

організацію та проведення конкурсу;

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України                  у встановленому порядку.

4. Розмістити цей наказ на офіційному веб-сайті Міністерства www.mon.gov.ua.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль  за  виконанням  наказу   покласти  на   заступника  Міністра   Жебровського Б.М.

Міністр                                                                                                         Д.В. Табачник

                          ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

20.06.2011  № 596

                      Зареєстровано

                                                 в Міністерстві юстиції України

                              13 липня 2011 року

                        за № 857/19595

                                                                                              І. Загальні положення

1.1. Всеукраїнський  конкурс  «Парк  педагогічної  майстерності»  (далі - конкурс) проводиться Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (далі - Міністерство), Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - Інститут).

1.2. Конкурс проводиться за темою «Система виховання як засіб формування конкурентоспроможної особистості з високим рівнем життєвих компетенцій» та з метою підтримки творчої педагогічної діяльності працівників загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та форм власності (далі - заклади) і поширення педагогічних здобутків у створенні системи виховання.

1.3. Основними завданнями конкурсу є:

виявлення та підтримка талановитих педагогічних працівників закладів;

поширення кращого досвіду роботи щодо створення системи виховання в закладах;

створення інформаційного банку даних кращого педагогічного досвіду роботи педагогічних колективів;

привернення уваги органів виконавчої влади, науковців, громадськості до  питань виховання  молодого покоління.

ІІ. Учасники конкурсу

1.  Учасниками конкурсу є заклади (далі - учасники).
2.  Учасники мають право після завершення кожного етапу ознайомитись з експертною оцінкою журі.

ІII. Вимоги до проектів

1. . Для участі в конкурсі учасники подають творчі роботи у вигляді проектів (далі - проекти), що представляють собою інноваційний підхід до побудови системного виховного процесу, запровадження інноваційних виховних технологій і результативності педагогічної діяльності в закладі.
2. . До номінації  «Галерея  інноваційного  пошуку» подаються  проекти  у вигляді опису системи методичної роботи щодо реалізації єдиної виховної мети, організації змістовного дозвілля дітей та учнівської молоді, учнівського самоврядування з впровадженням інноваційних виховних технологій педагогічних колективів, вчителів, класних керівників, заступників директора з навчально-виховної, виховної роботи, керівників гуртків, секцій, педагогів-організаторів.
3. . До номінації «Майстерня професійного самовдосконалення» подаються проекти у вигляді методичних розробок із самоосвіти педагогів, психологів, соціальних педагогів, педагогів-організаторів у впровадженні новітніх технологій, форм та методів виховання.
4. . До номінації «Галерея дозвілля» подаються проекти у вигляді програм факультативів, спецкурсів, гуртків, секцій та інше, а також методичних та практичних матеріалів з реалізації їх завдань.
5. . Матеріали подаються в письмовому (формат - А4, інтервал - 1,5,     кегель - 14) та електронному вигляді (в текстовому редакторі Word) з визначенням номінації на титульній сторінці.
6. . У разі потреби подають фото -, відеоматеріали.

На 5-й етап конкурсу подають проекти у вигляді опису системи виховної роботи директори закладу.

 ІV. Умови, строки проведення конкурсу

4.1. Конкурс проводиться протягом 2011-2015 років  за номінаціями:

«Галерея інноваційного пошуку»;

«Майстерня професійного самовдосконалення»;

«Галерея дозвілля».

Умовами конкурсу передбачається участь педагогічних працівників закладу, батьків та осіб, які їх замінюють.

       4.2. Конкурс проводиться поетапно:

        1-й етап - 2011 рік за участю психологів, вчителів, які викладають предмети освітніх галузей: мова та література, суспільствознавство, і заступників директора з навчально-виховної роботи, які координують їх діяльність;

        2-й етап - 2012 рік за участю соціальних педагогів, вчителів, які викладають предмети освітніх галузей: математика, природознавство, і заступників директора з навчально-виховної роботи, які координують їх діяльність;

       3-й етап - 2013 рік за участю вчителів, які викладають предмети освітніх галузей: естетична культура, здоров'я і фізична культура, технології, класних керівників         та заступників директора з виховної роботи;

       4-й етап - 2014 рік за участю керівників гуртків, секцій, педагогів-організаторів, батьків або осіб, що їх замінюють;

       5-й етап - 2015 рік за участю директорів закладів.

      Для участі в конкурсі учасниками подається заявка за формою згідно з додатком.

       Кожний етап конкурсу проходить у два тури: перший – у вересні-листопаді, другий – грудні-січні.

                                                      4.2.1. У вересні-листопаді 1-го - 4-го етапів конкурсу розглядаються надіслані проекти та визначаються переможці для участі у другому турі в кількості п'яти осіб за кожною номінацією.

       4.2.2. У грудні-січні       1-го - 4-го етапів переможці першого туру презентують свої проекти, за результатами яких визначаються переможці з кожної номінації.

      4.3. На 5-му етапі:

      4.3.1. У вересні-листопаді розглядаються надіслані проекти і визначаються шість переможців за результатами участі в попередніх етапах конкурсу.

      4.3.2. У грудні-січні відбувається захист проектів із залученням учасників усіх попередніх етапів та інших представників закладу.

       4.4. Після завершення другого туру  на всіх етапах конкурсу проводиться педагогічний фестиваль з представленням кращих закладів України, які показали високий професійний рівень.

                                                                                                             4.5. Критерії експертної оцінки проектів оприлюднюються разом з повідомленням про проведення конкурсу.

V. Журі конкурсу

      5.1. Для проведення конкурсу щорічно формується журі, склад якого затверджується наказом Міністерства.

      5.2. До складу журі включаються представники Міністерства, Інституту, Національної академії педагогічних наук України (за згодою), наукових установ (за згодою), вищих навчальних закладів (за згодою), Спілки журналістів України (за згодою), а також керівники загальноосвітніх навчальних закладів, вчителі-методисти, які мають досвід практичної та науково-педагогічної діяльності (за згодою).

      5.3. Журі очолює голова, який має секретарів за номінаціями.

      5.4. Голова журі:

      організовує роботу членів журі;

      проводить засідання журі.

      5.5. Секретарі:

      забезпечують ведення документації (протоколу засідань журі, заповнення дипломів переможців);

      забезпечують дотримання порядку подання проектів, своєчасне заповнення бланків відомостей експертної оцінки;

      систематизують матеріали відповідно до номінацій та за окремими закладами;

      забезпечують збереження проектів, поданих на конкурс.

      5.6. Журі:

      визначає критерії експертної оцінки проектів;

      здійснює експертизу проектів, поданих  на конкурс;

      заповнює бланки відомостей експертної оцінки;

      визначає переможців;

      забезпечує об'єктивність експертної оцінки проектів.

    VI. Нагородження переможців

1.  Переможці конкурсу отримують дипломи за окремими номінаціями.
2.  Результати кожного етапу конкурсу узагальнюються Міністерством та оприлюднюються у друкованих виданнях.

VII. Фінансування

Фінансові витрати на нагородження переможців здійснюються за рахунок коштів засновників конкурсу в межах відповідних асигнувань, а також інших коштів, не заборонених законодавством.

Директор департаменту

загальної середньої

та дошкільної освіти                                                                               О.В. Єресько

        Додаток

до Положення про Всеукраїнський конкурс

Заявка

загальноосвітнього навчального закладу

на участь у Всеукраїнському конкурсі

«Парк педагогічної майстерності»

Повне найменування закладу: ________________________________________

Форма власності:___________________________________________________

Директор:__________________________________________________________

                                                                       (прізвище, ім’я, по батькові)

Місцезнаходження закладу: _________________________________________

Контактні телефони: ________________________________________________

Е-mail адреса:______________________________________________________

Web-сторінка школи:________________________________________________

Кількість учнів: ____________________________________________________

Кількість класів: ____________________________________________________

Кількість учителів: _________________________________________________

Рішення педагогічної ради

щодо участі закладу в конкурсі:_______________________________________

                                                                  (протокол від  ____ №  __)

Пріоритетні напрями

системи виховання в закладі:_________________________________________

Додаткова інформація про заклад:

Директор                        ____________                             ____________________                                                       

                                                                 (підпис)                                               (прізвище, ім'я, по батькові)

М.П.

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135,  тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049

E-mail: [email protected], код ЄДРПОУ 38621185

Від    08.07.13     №  1/9-480                         

На №                           від                 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної  Республіки Крим,                          управління (департаменти) освіти і науки, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій

Ректорам (директорам) Кримського

республіканського, обласних інститутів

післядипломної педагогічної освіти,

Київського університету імені Бориса Грінченка, інституту післядипломної освіти Севастопольського міського гуманітарного університету

Міністерство надсилає для практичного використання методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році.

Просимо довести їх до відома керівників навчальних закладів та педагогічних працівників.

Рекомендації будуть розміщені на сайті МОН www.mon.gov.ua та на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти www.iitzo.gov.ua

         Додаток на 12 арк.

Заступник Міністра                                                                  Б. М. Жебровський

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України

від  08.07.2013 № 1/9-480

Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році

В Україні забезпечено правове регулювання питань функціонування системи освіти, всіх її рівнів і підсистем, діяльності навчальних закладів різних типів і форм власності, організації різних форм навчання.

Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344 затверджено Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року

Серед основних завдань Національної стратегії є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей.

1. Ключовим нормативним документом у сфері освітньої політики щодо виховання є наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів                      1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

Орієнтири виховання розроблені для практичного використання заступниками директора з виховної роботи, педагогами-організаторами, класними керівниками, вихователями у своїй практичний діяльності. Так у цьому документі подано перелік виховних заходів для проведення у школі, а також перелік можливих виїзних  заходів залежно від регіону України, зокрема:

тематичні екологічні екскурсії;

експедиції;

маршрути «вихідного дня»;

виїзні форми навчання у школах та позашкільних навчальних закладах;

комплексні навчально-тематичні екскурсії.

Крім того, в Орієнтирах  виховання подано перелік сайтів, рекомендованих для  використання, та календар державних, народних, професійних і неофіційних  свят.

Відповідно до орієнтирів  виховання  у сучасній школі виховання учнів здійснюється у контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.

Метою Орієнтирів   виховання є створення цілісної моделі виховної системи у загальноосвітньому навчальному  закладі на  основі громадянських та загальнолюдських цінностей.

2. Особливої уваги потребують питання  превентивного виховання.

Превентивне виховання забезпечується на законодавчому рівні Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства»; Законом України від 21.06.2001 № 2558-ІІІ «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»; постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 2140   «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки», постановою Кабінету Міністрів України   від 21.03.2012 № 350 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року».

Плануючи роботу із означеного напрямку необхідно взяти до уваги, що упродовж минулого року неповнолітніми або за їх участю скоєно 14 238 злочинів. Стосовно дітей учинено 9677 злочинів, у тому числі 2885 - тяжких та особливо тяжких злочинів. Від протиправних діянь потерпіло 10 590 дітей, у тому числі 2961 малолітня дитина (до 14 років).

Особливістю криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. Найпоширенішими злочинами залишаються крадіжки, тобто майнові злочини, які складають майже 66 % усіх злочинів, скоєних підлітками. Значною мірою на стан оперативної ситуації впливає незайнятість населення та трудова міграція.

На кінець минулого року у підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України перебувало 14 тис. 213 дітей.

 Із них:

1 тис.  жіночої статі;

1 тис. 777 дітей віком до 11 років;

1 тис. 557 дітей віком від 11 до 14 років;

5 тис. 665 дітей віком від 14 до 16 років;

6 тис. 814 дітей віком від 16 до 18 років.

Непокоїть той факт, що на  обліку перебувають дівчата -  860 осіб .

Найбільша кількість дітей які перебувають на обліку це учні загальноосвітніх навчальних закладів -  7 тис. 915 осіб, 3 тис. 116 осіб становлять учні професійно-технічних навчальних закладів; 152- студенти, курсанти вищих навчальних закладів.

Залишається складним питання обліку дітей, які вживають наркотичні засоби та алкогольні напої.

У минулому році поставлено на облік 1 тис. 830 дітей, схильних до вживання алкогольних напоїв, із них з діагнозом «алкоголізм» -26 осіб.

Поставлено на облік 887 дітей,  схильних до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з них з діагнозом «наркоманія» -62 особи.

До адміністративної відповідальності притягнуто 2006 неповнолітніх за вчинення дрібного хуліганства (ст. 173 КУпАП), 7796 - за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у стані сп'яніння (ст. 178 КУпАП), 3998 - за доведення дорослими особами неповнолітніх до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП).

Основними причинами вчинення неповнолітніми протиправних дій є недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування дорослих, не завжди позитивний вплив на дітей оточуючого середовища, намагання звільнитися від опіки з боку батьків, віра в безкарність, недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків, хибна оцінка складних життєвих ситуацій, вживання спиртних напоїв чи наркотичних речовин, безконтрольність з боку вихователів та недостатній рівень профілактичної роботи з неповнолітніми тощо.

Беручи  до уваги зазначене  вище та наказ Міністерства   від 03.08.2012  № 888 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року», пріоритетними в роботі навчальних закладів із означеної проблеми залишаються :

упровадження просвітницької діяльності, спрямованої на формування негативного ставлення до протиправних діянь, проведення тижнів правових знань;

використання інтерактивних педагогічних технологій, зокрема ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, робота в малих групах на уроках правознавства та в позакласній діяльності;

впровадження шкільного самоврядування в начально-виховний процес;

ужиття заходів, спрямованих на підвищення моральності в суспільстві, правової культури громадян, утвердження здорового способу життя;

запобігання проявам екстремізму, расової та релігійної нетерпимості;

впровадження нових педагогічних комунікацій між усіма учасниками навчально-виховного процессу;

перетворення навчальних закладів на зразок демократичного правового простору та позитивного мікроклімату тощо.

Одним із дієвих способів встановлення безпечного, комфортного середовища у навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів є впровадження програм примирення серед однолітків, які  навчають учнів засвоїти навички вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом за допомогою медіаторів (посередників) шляхом створення у навчальних закладах шкільних служб порозуміння. Діяльність цих служб дозволяє формувати у школярів навички співпраці, будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій у закладі, забезпечувати психологічно здорове середовище в учнівському колективі.

Інформація про ці форми роботи, досвід та методичні матеріали розміщена на офіційному сайті МОНмолодьспорту (www.mon.gov.ua, сторінка “Позашкільна освіта, виховна робота та захист прав дитини”).

З метою профілактики та усунення явищ дискримінації і насильства в учнівському середовищі, створення безпечного середовища в навчальних закладах необхідно впроваджувати інтерактивні форми роботи за  навчально – методичним посібником «Організація роботи з розв’язання проблем насильства в школі» (схвалений для використання на засіданні науково-методичної комісії з проблем виховання дітей та учнівської молоді, Науково-методичної ради з питань освіти МОНмолодьспорту України  від 22 травня 2012 року, протокол № 2).

Адміністрації та педагогічним працівникам навчальних закладів України необхідно забезпечити неухильне виконання спільного наказу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 „Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення”.

Окрім того зауважуємо, що відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах, з метою підтримки дітей, що проживають у таких сім’ях, попередження безпритульності й бездоглядності, насильства над неповнолітніми, підліткової злочинності та правопорушень, запобігання торгівлі дітьми педагогічним колективам необхідно здійснювати :

внутрішній облік дітей, які потребують посиленої уваги з боку педагогічного працівника, соціального педагога;

інформувати служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, дорадчий орган по роботі з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах, при органах виконавчої влади;

розробляти плани психолого-педагогічного супроводу таких дітей;

контролювати відвідування ними навчальних закладів та якість навчання;

активно залучати до громадської та гурткової роботи в  загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах тощо.

3.Особливої ваги набуває питання патріотичного виховання підростаючого покоління.

Указом Президента України «Про заходи у зв’язку   з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» передбачено проведення заходів з патріотичного виховання молоді, виховання шанобливого ставлення до пам’яті про Перемогу і ветеранів Великої Вітчизняної війни.

 Міністерством спільно із Міністерством оборони України затверджено спільний план заходів щодо виховання патріотично свідомої молоді, зокрема, використовувати ефективні засоби взаємодії з підростаючим поколінням задля шанування ним військової історії та підняття престижу Збройних сил і військової служби.

Рекомендуємо Всеукраїнську військово-патріотичну спортивну гру «Зірниця» у 2013-2015 роках присвятити саме цим подіям, спрямувати роботу з підготовки учасників гри на вивчення героїчних сторінок історії українського народу в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура») проводиться відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2012 № 687 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за № 1094/21406. У 2013-2014 навчальному році будуть проходити обласні (міські) етапи Всеукраїнської гри «Сокіл» («Джура»).

Для забезпечення змістовного дозвілля, патріотичного виховання, формування почуттів любові до України, поваги до народних традицій, національних цінностей українського народу, зміцнення духовного і фізичного здоров’я дітей, їх активного та доступного відпочинку рекомендуємо залучати скаутські організації, які входять до складу Національної Організації Скаутів України.

Діяльність скаутських громадських організацій регламентується законами України від 05.02.1993 № 2998-ХІІ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», від 01.12.1998 № 281-XIV «Про молодіжні та дитячі громадські організації»; Указом Президента України від 06.10.1999 № 1284 «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій». Указ Президента України від 28.03.2008 № 279 «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні», Постанова Верховної Ради України від 01.11.2011 № 3984 «Про відзначення 100-річчя українського скаутського руху», наказ Міністерства освіти і науки від 05.05.2008 № 367 «Про сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні» передбачають виконання відповідних заходів щодо підтримки та розвитку скаутського руху.

Основними шляхами використання потенціалу Національної Організації Скаутів України у вихованні учнівської молоді може стати проведення акцій за участю скаутів і школярів; залучення фахівців скаутського руху до виховної роботи навчальних закладів; ознайомлення педагогів з методикою виховної роботи скаутських організацій через систему спільних семінарів, конференцій, тренінгів за такими темами: «Освіта протягом життя на основі Скаутського Методу», «Скаутський Метод - ефективна система самоосвіти молоді», «Особливості формування скаутських груп на базі загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів», «Скаутська молодіжна програма», «Система малих груп у скаутському русі», «Взаємодія педагогів, батьків і місцевої громади з питань виховання дітей та молоді».

Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти підписано договір про співпрацю з Національною організацією скаутів України. Науково-методичною комісією з позашкільної освіти Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України схвалено для використання навчальну програму «Юні скаути» (автори Власенко С. С., Майдибура А. В.), програму розміщено на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти у вкладці «Позашкільна освіта» (www.iitzo.gov.ua), надруковано у збірнику «Позашкілля: навчальні програми» (бібліотека «Шкільний світ», 2013 рік).

Детальну інформацію про діяльність Національної організації скаутів України можна отримати на офіційному сайті www.ukrscout.org.

Патріотичному, культурно-історичному, естетичному вихованню, розвитку творчих та інтелектуальних здібностей сприятиме залучення  дітей та молоді до колекціонування поштових марок.

Зауважуємо, що щороку Всесвітній поштовий союз (спеціалізована установа ООН) проводить для дітей віком від 10 до 15 років конкурс творів епістолярного жанру. Соціально спрямована тематика конкурсних завдань дає можливість дітям поміркувати над важливими проблемами людства, висловити свою думку, проявити небайдужість до навколишнього середовища та сформувати власну громадянську позицію. Детальну інформацію про конкурс можна знайти на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com).

4.Важливим завданням школи є підготовка підростаючої молоді до дорослого, сімейного життя.

В умовах постійних демографічних і соціальних змін в Україні (зростання кількості розлучень, самотніх людей, перевищення смертності над народжуваністю) втрачаються сімейні цінності, руйнуються відносини, підвищується ризик розлучень, знижується вага виховної функції сім’ї.

Відродити в сімейному житті численні народні звичаї, котрі становлять серцевину сімейно-побутової культури і мають потужний виховний потенціал, – одне з найважливіших і невідкладних завдань батьків, педагогів, усієї громадськості.

Від рівня духовної культури сім’ї залежить і рівень культури та вихованості дитини. Культура сім’ї насамперед визначається тим, чи шанують батьки своїх предків, один одного, чи бережуть честь свого роду, родини.

У плеканні історичної пам’яті наших дітей, вихованні шанобливого ставлення до роду, сім’ї важливе значення має живе спілкування з найближчими людьми в колі родини у формі бесід і розповідей про далеких предків, рід, сім’ю, історію українського народу, рідного краю, села чи міста або селища. Для того, щоб успішно діяти, педагогу та класному керівникові необхідно добре знати історію української сім’ї.

Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти розроблений проект Концепції сімейного виховання дітей і молоді в системі освіти України «Щаслива родина», що містить основні положення, які стосуються підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства, та пройшов громадське обговорення. Концепція схвалена Вченою радою Інституту (протокол № 9 від 14 листопада 2012 року).

Міністерство рекомендує в навчальних закладах впроваджувати  програми підготовки молоді   до створення сім»ї  як осередку взаємин, які ґрунтуються на засадах  культурних норм і цінностей, формування  відповідального батьківства і надіслало для  впровадження  курс за вибором/ факультатив «Сімейні цінності ( лист від 02.04.13 № 1/9-235).

Одним із головних критеріїв діяльності навчальних закладів має бути здійснення такої політики, при якій батьки відчувають свою визначальну роль у справах учнівського та педагогічного колективів.

Міністерство наполегливо рекомендує широко залучати до навчально-виховного процесу батьківську громадськість, створювати так звані «Трикутники: учні, батьки, педагоги», проводити Батьківські форуми - відкриті діалоги безпосередніх і щирих дітей з досвідченими та мудрими батьками для вироблення спільних поглядів на вирішення проблем у стосунках, адже  запорукою порозуміння є спроба зрозуміти одне одного та зробити крок назустріч.

Ця дієва форма спілкування батьків і дітей найшла  своє поширення в регіонах, зокрема дуже вдало в цьому напрямку працюють  Рівненська, Вінницька, Тернопільська , Запорізька області та м. Севастополь.

5. В планах роботи навчальних закладів необхідно передбачити заходи щодо відзначення таких важливих пам’ятних та ювілейних дат 2013-2014 навчального року, зокрема:

11-13 вересня 2013 року – 365 років з часу Пилявецької битви (1648) українського повстанського війська на чолі з Б. Хмельницьким проти польсько-шляхетської армії;

13 жовтня – 125 років від дня народження Михайла Яковича Калиновича            (1888-1949), українського мовознавця і літературознавця;

25 листопада – 175 років від дня народження Івана Семеновича Нечуя-Левицького (1838-1918), видатного письменника та публіциста (Постанова Верховної Ради України від 22 травня 2012 року № 4804 «Про відзначення 175-річчя з дня народження Івана Нечуя-Левицького»);

06 грудня – 100 років з дня народження Миколи Михайловича Амосова (1913-2002) українського лікаря-хірурга, вченого, письменника, громадського діяча, академіка (Постанова Верховної Ради України від 6 вересня 2012 року № 5214 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Миколи Амосова»);

09 грудня – 150 років від дня народження Бориса Дмитровича Грінченка              (1863-1910), українського письменника, вченого-мовознавця, педагога, бібліографа, громадсько-політичного діяча, автора Словника української мови, голови Київської «Просвіти», автора ряду шкільних підручників (Постанова Верховної Ради України від 4 липня 2012 року № 505 «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка»);

         1000 років з дня заснування Свято-Усікновенського Лядівського скельного чоловічого монастиря (Постанова Верховної Ради України  від 5 липня 2012 року                  № 5115 «Про відзначення 1000-річчя з дня заснування Свято-Усікновенського Лядівського скельного чоловічого монастиря);

         500 років місту Скалат Підволочиського району Тернопільської області (проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про підготовку та відзначення у 2013 році 500-річчя міста Скалат Підволочиського району Тернопільської області);

180 років з часу утворення «Руської трійці» - літературного гурту, заснованого та очолюваного Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким, що розпочав процеси культурного та національного відродження на західноукраїнських землях (Постанова Верховної Ради України від 05 жовтня 2011 року № 3818 «Про відзначення 180-річчя утворення «Руської трійці» та 175-річчя випуску альманаху «Русалка Дністрова»);

125 років з часу відкриття історичного музею України в Києві;

100 років з дня заснування Національної музичної академії України             імені П. І. Чайковського (Указ Президента України від 26 жовтня 2012 року № 614 «Про відзначення 100-річчя Національної музичної академії України  імені                      П.І. Чайковського);

70 років визволення Запоріжжя (14 жовтня 1943 року) під час Великої Вітчизняної війни;

70 років визволення Дніпропетровська (25 жовтня 1943 року) під час Великої Вітчизняної війни;

70 років визволення Києва (6 листопада 1943 року) під час Великої Вітчизняної війни.

У 2014 році виповнюється:

200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, видатного українського поета, письменника, художника, громадського діяча, філософа, етнографа, історика (розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 березня                2011 року № 167 «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення            200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання»);

120-річчя від дня народження Олександра Петровича Довженка, геніального українського кінорежисера, видатного письменника і публіциста, класика світового кінематографа (розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 144 «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення у 2014 році 120-річчя від дня народження Олександра Довженка»);

150-річчя від дня народження І. С. Їжакевича (проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення Організаційного комітету з підготовки та відзначення у 2014 році 150-річчя від дня народження І. С. Їжакевича)

80-річчя від дня народження Леоніда Кравчука (проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відзначення 80-річчя від дня народження Леоніда Кравчука»).

Також слід врахувати в планах роботи відзначення загальнодержавних свят України ( наказ Монмолодьспорту від 31.10.2011 № 1243).

Матеріали роботи серпневих конференцій рекомендуємо розмістити               на сайтах обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

а замітку.

Накази та інструктивно-методичні листи Міністерства з питань виховної роботи:

1. Наказ від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;

2. Наказ від 25.01.2007 № 44 «Про затвердження заходів на виконання Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до             2015 року»;

3. Наказ від 24.11.2009 № 1061/4128 «Про проведення щорічного Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Молодь обирає здоров’я»;

4. Наказ від 01.02.2010 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми»;

5. Наказ від 29.03.2010 № 255 «Про виконання законодавчих вимог у зв’язку із прийняттям Закону України від 21 січня 2010 року № 1824 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв»;

6. Наказ від 30.12.2010 № 1313 «Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 2140 (План заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки);

7. Наказ від 30.12.2010 № 1312 «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до                    2015 року»;

8. Наказ від 20.06.2011 № 596 «Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс «Парк педагогічної майстерності»;

9. Наказ від 31.10.2011 № 1243 «Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;

10.  Наказ від 16.12.2011 № 1443/779 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську військово-патріотичного спортивну гру «Зірниця»;

       11. Наказ від 11.06.2012 № 677 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту з формування громадянської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві»;

12. Наказ від 19.07.2012 № 827 «Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року»;

13. Наказ від 03.08.2012 № 888 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року»;

14. Інформаційно-методичний лист від 20.09.2012 № 1/9-656 щодо проведення заходів з відзначення Дня партизанської слави за участю керівництва держави;

15. Інформаційно-методичний лист від 29.11.2012 № 1/9-860 щодо заходів у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років;

16. Інформаційно-методичний лист від 02.04.2013 № 14.1/10-977 щодо підготовки та відзначення у 2014 році 120-річчя від дня народження Олександра Довженка;

17. Інформаційно-методичний лист від 02.04.2013 № 1/9-235 щодо впровадження навчальних програм «Сімейні цінності»;

18. Інформаційно-методичний лист від 05.04.2013 № 1/9-254 щодо організації та проведення заходів у Шевченківському національному заповіднику.

Список рукописів навчальних видань,

 які схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України:

Протокол від 01 квітня 2011 року № 1:

збірник «Пам`ять – енергія вічності. 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні присвячується» (авт. Федунова Т. М.).

Протокол від 04 липня 2011 року № 2:

методичний посібник «Формування міжкультурного діалогу серед дітей шкільного віку» (авт. Жданова І. А., Єргієва Л. В., Гусак Н. Є., Зеленська О. В.).

Протокол від 22 травня 2012 року № 2:

навчально-методичний посібник «Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі» (авт. М. Е. Ясеновська, Є. В. Дубровська);

комплекс навчальних програм сімейного виховання «Сімейні цінності» для учнів 8-9 класів (авт. О. В. Мельник, Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська,

Г. Г. Ковганич, В. І. Кириченко, Л. В. Корецька, В. І. Прит).

         Протокол від 25 вересня 2012 року № 3:

навчальний посібник «Соціалізація особистості: історико-теоретичний аспект» (авт. Р. Г. Новгородський);

навчальна програма факультативного курсу «Екологія особистості та родини» для учнів 10-11 класів (авт. О. І. Скоробагатська, Я. К. Шифріна).

Протокол від 12 березня 2013 року № 1:

методичний посібник для вчителів «Традиції та звичаї українців» (авт. І. Ю. Квасниця);

науково-методичний посібник «Підготовка учнів інтернатних закладів до життєдіяльності у відкритому суспільстві» (авт. колектив:     Л. В. Канішевська, С. О. Свириденко, Л. В. Кузьменко, Л. В. Єременко, О. І. Ігнатова, С. В. Удовицька, А. І. Грітчина);

навчально-методичний посібник для соціальних педагогів, практичних психологів та вихователів «Не смійся з мене: просвітницько-профілактична програма тренінгових занять» (авт. Лора Паркер Роерден, за заг. ред. Т. Л. Лях);

методичний посібник «Етапи Великої Вітчизняної війни     1941-1945 рр.» для організації виховної роботи у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах України (кер. робочої групи   Ю. В. Шиловцев).

Протокол від 30 квітня 2013 року № 2:

посібник «Як сформувати світоглядну позицію особистості в дитячому об’єднанні» (автори: Окушко Т. К., Пащенко О. В., Чиренко Н. В.,         Кравченко О. В., Зайченко А. Б., Чорна К. І.);

посібник «Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів» (авт. Третяк О. П.);

посібник «Збірник програм факультативних курсів для роботи працівників психологічної служби школи» (за наук. ред. В. Г. Панка);

практико-орієнтований посібник навчальної програми «Сімейні цінності» (9 годин) для педагогічних працівників (авт. колектив:  О. В. Мельник, Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська, В. Г. Панок);

навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності» (35 годин) для педагогічних працівників (автори: В. І. Прит,            С. І. Тесленко, З. В. Охрименко, Л. В. Корецька)

навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності» (70 годин) для педагогічних працівників (авт. колектив:О. В. Мельник, Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська, В. Г. Панок);

посібник «Ризикована поведінка» (авт. Т. Ф. Алєксєєнко, Кушнарьов С. В.).

КОНЦЕПЦІЯ

сімейного виховання в системі освіти України

Структура

1. Проблеми, які потребують розв’язання
2. Мета і строки виконання  Концепції
3. Шляхи  і способи  розв’язання проблеми
4. Очікувані результати
5. Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів

 1. Проблеми, які потребують розв’язання

Сім’я – це унікальний соціальний інститут, першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Соціальний інститут сім’ї є основним у суспільстві, він формує наступні покоління та виховує гідну зміну, що забезпечуватиме розвиток та процвітання як громадянина так і всієї держави. За своєю природою та призначенням сім’я виступає союзником суспільства у вирішенні його проблем, утвердженні моральних устоїв і соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Саме тому суспільство зацікавлене в фізично й морально здоровій сім’ї, здатній реалізувати свій соціальний потенціал, забезпечити не лише власне виживання, а й розвиток.

Разом з тим, виховні можливості сім’ї зумовлені різними чинниками, а саме: готовністю батьків до виховання дитини, рівнем загальної і педагогічної культури дорослих членів родини, можливостями його реалізації, характером  взаємин і мірою узгодженості батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями – темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я, а отже, загальним і власним досвідом виховання дітей, ціннісними орієнтаціями, їхньою ієрархією.

Усвідомленість батьками себе як вихователів охоплює: ціннісні орієнтації подружжя (сімейні цінності); батьківські настановлення й очікування; батьківське ставлення;   батьківські почуття; батьківські позиції; батьківську відповідальність; стиль сімейного виховання.

Невпевненість батьків, неправильне виховання дітей загострюють взаємини в сім’ї і негативно впливають на дитину, гальмують ефективність допомоги в її розвитку. Допомога в розвитку дитини означає створення таких умов, за яких її фізіологічні, емоційні та інтелектуальні потреби задовольнятимуться достатньою мірою і на необхідному якісному рівні. Результат такого виховання — здоров’я дитини, її щастя і благополуччя.

Слід зазначити, що основними принципами сімейного виховання є:

1. Гуманність і милосердя до дитини (діти мають зростати і виховуватися в атмосфері доброзичливості, любові та щастя; батьки мають розуміти і приймати свою дитину такою, якою вона є, сприяти розвитку кращих її рис; дотримання діалектичної єдності щирої поваги до особистості дитини та високої вимогливості до неї).

2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини (виховні впливи і розподіл сімейних ролей мають вибудовуватися з огляду на вікові, статеві та індивідуальні особливості дитини).

3. Залучення дітей до життєдіяльності сім’ї як рівноправних учасників (суб’єкт – суб’єктні батьківсько-дитячі відносини).

4. Оптимістичність і демократичність батьківсько-дитячих взаємин.

5. Послідовність та єдність батьківських вимог.

Взагалі, інститут сім’ї можна вважати першою та основною ланкою між суспільством та індивідом, які постійно взаємодіють. Рівень розвитку суспільства відбивається на сімейних стосунках, а сімейні стосунки впливають на соціальну позицію людини. Гармонійне та здорове суспільство починається із щасливої та здорової сім’ї.

Сьогодні інститут сім’ї переживає суттєві складнощі: руйнуються сімейні відносини, підвищується ризик розлучень, знижуються виховні функції сім’ї, не підтримуються сімейні традиції, росте рівень дитячої бездоглядності та безпритульності, діти вимушені зростати в неповних сім’ях з усіма негативними наслідками цього явища, загострюється проблема насильства в сім’ї.

Така ситуація обумовлена, з одного боку, зміною морально-етичних орієнтирів, зокрема, знецінення сімейних цінностей, втрати престижу сімейного способу життя, а з іншого - викликане негативним впливом економічної кризи.

За умов переважної тенденції на взяття громадських шлюбів та невлаштованості молоді відбувається зменшення частки приросту молодих подружніх пар.

Втрачено національні традиції багатодітності. З підвищенням рівня позашлюбних народжень, а також через збільшення кількості розлучень, помітно зросла чисельність неповних сімей, які є досить уразливими щодо ризику бідності і потребують соціального захисту та дієвої підтримки з боку держави.

Починаючи з 1992р. населення України щорічно скорочується в середньому на 200 тисяч на рік. Головною причиною скорочення кількості населення стало істотне зниження рівня народжуваності.

І хоча коефіцієнт фертильності – співвідношення кількості пологів до загальної кількості жінок в країні – нині в Україні  підвищився з 1,1 на кінець 1990-х – початок 2000-х років до 1,2 або трохи більше, але цього все одно недостатньо для припинення природного спаду населення. Оскільки для того, щоб кількість жителів в державі не скорочувалася, потрібно не менше 2,1 дитини на одну жінку.

            Для виходу з затяжної демографічної кризи потрібна кардинальна зміна якості сімейних стосунків і свідомості в кожній українській сім’ї.

Найбільш уразливими в сучасних соціально-економічних умовах залишаються багатодітні сім’ї. Чітко прослідковується зниження рівня матеріальної забезпеченості зі збільшенням кількості дітей у сім’ї. Так, у 2009 р. рівень бідності сімей без дітей становив 19,6 %, сімей з однією дитиною 32 %, а сімей з трьома і більше дітьми 37,2 %.

Ще однією з найгостріших проблем сімей, особливо багатодітних родин, на сьогодні залишається забезпечення їх житлом.

На жаль, до цього часу існують негативні ґендерні стереотипи у розподілі сімейних ролей жінок і чоловіків, виконання батьківських обов’язків, відсутнє формування навичок ефективного спілкування між статями.

Сім’я не виконує повною мірою виховної функції у зв’язку з відсутністю цілеспрямованої, поетапної, організованої системи підготовки майбутніх батьків до виконання соціальних ролей чоловіка і дружини, батька і матері; відсутністю умов для підвищення свого загальнокультурного і педагогічного рівня. Більше половини опитаних сімей вважають, що вони не володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями.

У сучасних умовах суттєвих змін зазнає виховна функція сім’ї. Характерна для минулого чітка визначеність суспільних пріоритетів, громадські ідеали та життєві перспективи, створювали вагоме підґрунтя, відповідно до якого вибудовувалося людське життя загалом та виховання дітей зокрема. Соціальне оточення контролювало і підтримувало процес засвоєння таких ціннісних орієнтацій, що сприяло стабільності сімейної системи. Засоби масової інформації, культура і мистецтво мали єдину ідеологічну і світоглядну спрямованість, що підсилювало вплив визначених державою моральних ідеалів на індивідуальну свідомість. Сім’ї залишалося тільки засвоїти і відтворити те, що вимагалося державою. У більшості людей така ситуація породжувала відчуття захищеності й стабільності.

Сьогодні виконання батьками виховної функції ускладнюється необхідністю зміни пріоритетів і методів виховання. Традиційні уявлення про те, що слухняність і скромність є позитивними якостями, суперечать вимогам „суспільства конкуренції”, яке вимагає прояву ініціативи, самовпевненості, здатності протистояти тискові авторитетів. Орієнтація суспільства на розвиток ринкових відносин у сфері виробництва, комп’ютеризацію засобів виробництва та більшу відкритість для інтеграції в нашу культуру інших культур висувають на перше місце прагнення батьків бачити свою дитину в майбутньому комерсантом або програмістом, що спричинює надання переваги вихованню в дітей прагматичності, раціональності, волі до успіху.

Можливості реалізації українською сім’єю виховної функції вкрай обмежені й через зниження загального культурно-освітнього рівня більшості населення. Сучасні батьки мало уваги надають підвищенню своєї педагогічної культури. Не можна не зважати й на те, що методи і засоби виховання, засвоєні батьками з власного дитинства, вже не спрацьовують. Неспроможність батьків налагодити контакти з дітьми, створити сприятливі умови для їх сімейного виховання, призводить до роз’єднання представників старшого і молодшого покоління, негативно позначаючись на формуванні та розвитку зростаючої особистості.

На виховну функцію сім’ї негативно впливають нуклеаризація, послаблення родинних зв’язків, зменшення у батьків можливостей щодо спілкування і контролювання дітей, значна зміна стандартів поведінки, сімейних цінностей протягом життя одного покоління; переоцінка досвіду сімейного життя, зменшення кількісного складу сімей, зниження можливостей батьківського впливу на дітей.

Зважаючи на існування цілого комплексу проблем, які переживає інститут сім’ї, для їх вирішення має здійснюватися не тільки профілактична робота, але й цілий комплекс заходів, спрямованих на подолання існуючих проблем та надання допомоги сім’ям, які потрапили у складні життєві обставини.

2. Мета і строки виконання  Концепції

Сформувати культурно-розвинену, працездатну, гармонійну, самодостатню і відповідальну особистість  чоловіка та жінки, мотивованої на створення щасливої сім’ї та здатну до усвідомленого народження і виховання дітей, тобто забезпечення виконання сім’єю основних її функцій, передусім виховної та демографічної, що призведе до гармонійного розвитку суспільства, а також  зростання економічних та культурних показників, радісного і щасливого життя членів сім’ї.

Актуальність розроблення Концепції сімейного виховання дітей і молоді в системі освіти України зумовлена також реформуванням усіх рівнів системи освіти України, які торкаються концептуальних основ навчально-виховного процесу, змісту, форм, методів, технологій, показників результативності навчально-виховної діяльності та спонукають на пошуки нових підходів до виховання молодих людей ХХІ століття.

Концепція містить основні положення, що стосуються підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства.

Концепція виконуватиметься у період із 2012 по 2021 рік.

3. Шляхи і способи розв’язання проблеми

Освітні заходи у сфері сімейних взаємин – це одна з головних потреб суспільства і засіб відродження інституту сім'ї.

В системі освіти і науки України, молоді та спорту здійснюються заходи щодо:

• організації сімейного відпочинку шляхом проведення щорічних родинних фестивалів, конкурсів, змагань;

• проведення наукових та соціологічних досліджень з питань сім’ї; забезпечення роботи сімейних клубів за місцем проживання;

• видання методичних посібників, інформаційних матеріалів з питань планування сім'ї, прав і обов'язків подружжя, відповідальності батьків за виховання дітей.

Разом з тим, реалії сьогодення засвідчують про необхідність здійснення нагального комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на здійснення соціальної роботи з сім’єю, для цього мають здійснюватися освітні, інформаційні заходи, спрямовані на підвищення престижу сім’ї в Україні.

Виконання цих завдань має відбуватися в комплексі, бути складовою цілісної державної політики в галузі освіти, педагогічної науки, а також з плідною взаємодією з громадськими організаціями, діяльність яких спрямовано на поліпшення становища різних категорій сімей, надання їм соціальних послуг.

Дуже важливо сімейне виховання у майбутніх громадян України починати ще у шкільному віці. Для цього необхідно якнайшвидше впровадити в шкільну і Вузівську програми освіти курсу "Щаслива Сім'я".

Потребою часу є систематична й послідовна  педагогізація батьківської громадськості, оскільки члени сім’ї є першими вихователями дитини. Тому у навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім’ї на підростаючу особистість залежить від багатьох факторів, а саме: склад сім’ї (повна – неповна, наявність членів старшого покоління); побутові умови; морально-псхологічний клімат; соціальна орієнтація; загальна культура; забезпечення єдності вимог до дитини усіх членів сім’ї; характер спілкування батьків із дитиною; єдність сімейних інтересів.

Цілеспрямована робота має проводитися у двох напрямках:

• педагогічна просвіта батьків з використанням сучасних  форм і методів роботи;
• активне залучення до виховної роботи з дітьми в рамках класу, школи.

Метою навчального закладу має бути здійснення такої політики, при якій батьки відчувають свою визначальну роль у справах учнівського та педагогічного колективів. Адже сім’я – це найважливіший соціальний замовник освіти. Головними принципами спільної роботи школи і родини мають бути наступні: пріоритетності сімейного виховання, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності.

З метою підвищення статусу інституту сім’ї, престижу толерантних сімейних відносин передбачається:

• удосконалити систему виховної роботи з питань сімейного життя, родинного виховання у навчальних закладах різного рівня;

• посилити пропагування сімейних цінностей шляхом проведення постійних широкомасштабних інформаційних кампаній, у тому числі через засоби масової інформації;

• здійснювати культурно-просвітницькі заходи з метою відродження та збереження сімейних традицій і цінностей.

З метою здійснення інформаційно-просвітницької роботи з сім’ями, удосконалення форм психологічної, юридичної, інших видів допомоги з питань шлюбу, сім’ї та виховання дітей, розширення сфери культурних послуг необхідно:

• розвивати мережу сімейних клубів, центрів сімейної культури, інших спеціалізованих служб, з метою надання соціально-психологічної допомоги у виконанні батьківських обов’язків, профілактики девіантних форм сімейних відносин;

• забезпечити здійснення педагогічного патронажу сімей;

• здійснювати роботу з дошлюбної діагностики та консультування, педагогічної підготовки молодих батьків до виховання дітей;

• створити систему взаємодії закладів і служб органів охорони здоров’я та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді для здійснення соціального супроводу сімей, які чекають на народження дитини;

• забезпечити підготовку та видання спеціальної літератури, створення циклів теле- та радіопередач для батьків з питань виховання дітей;

• надавати підтримку громадським організаціям у здійсненні інформаційно-освітніх програм з питань сімейних відносин між подружжям, виховання дітей, формування здорового та радісного способу життя;

• здійснювати інформаційно-просвітницькі заходи, спрямовані на формування навичок ефективного спілкування між статями, подолання ґендерних стереотипів щодо розподілу соціальних ролей у сім’ї.

Для надання допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, передусім молодим, багатодітним, неповним, слід:

• удосконалити систему виявлення та обліку сімей, які перебувають у кризових ситуаціях, підвищення якості соціального супроводу сімей, які потребують сторонньої допомоги;

• забезпечити проведення індивідуальної роботи із сім’ями, в яких батьки – інваліди чи виховуються діти з обмеженими фізичними можливостями. 

За напрямом попередження насильства в сім’ї необхідно:

• створити систему раннього виявлення сімей, у яких вчиняється насильство або є загроза його вчинення, та забезпечити соціальний супровод таких сімей;

• забезпечити підвищення рівня правової культури батьків та поінформованості щодо попередження насильства в сім’ї шляхом проведення широкомасштабної інформаційно-просвітницької та роз’яснювальної роботи;

З метою поліпшення кадрового забезпечення реалізації вищезазначених заходів слід:

• забезпечити підготовку відповідних фахівців на всіх рівнях;

• удосконалити систему підвищення їх кваліфікації;

• запровадити роботу відповідних навчальних центрів.

З метою наявного науково-методичного забезпечення виконання заходів програми передбачається:

• проведення систематичних соціологічних досліджень з вивчення проблем різних категорій сімей;

• підготовка, видання та поширення наукових і методичних матеріалів;

• проведення наукових і науково-практичних конференції з питань сім’ї та реалізації державної політики у цій сфері.

4. Очікувані результати

• Виконання  Концепції дасть змогу на кінець 2021 року підвищити рівень та статус сімейного виховання в системі освіти; розробити систему моніторингу сімейного виховання; розширити склад суб’єктів сімейного виховання, посилити координацію їх дій і впливів; сприяти фізичному, інтелектуальному та духовно-моральному розвитку особистості дитини, сформує культуру сімейних відносин чоловіка та жінки, підвищить рівень відповідальності батьків за сім’ю та виховання власних дітей.

5. Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів

Суб’єктами сімейного виховання виступатимуть:

 вихованці дошкільних, позашкільних, учні загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації;

неповнолітні, які перебувають у закладах  соціальної реабілітації,  місцях позбавлення волі або повернулися з них;

діти і молодь, які не мають умов сімейного виховання й опіки: сироти, з алкоголенаркозалежних родин, батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі;

молоді сім’ї, які потребують консультативної допомоги з проблем виховання дітей;

педагогічні та науково-педагогічні колективи навчальних закладів (дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих);

працівники служб у справах дітей, центрів соціальних служб для молоді, медичних закладів;

трудові колективи, громадянські, благодійні організації та фонди,  товариства, асоціації тощо.

                 Концепцію на рівні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України координуватиме відділ позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини;

                 відділ організації виховної роботи Інституту інноваційних технологій і  змісту освіти Міністерства забезпечуватиме впровадження програм підготовки молоді до подружнього життя та формування відповідального батьківства і координуватиме діяльність методичних служб у галузі освіти на регіональному рівні у напрямі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, їхньої професійної компетенції; координує дії державних та громадських організацій, причетних до сімейної просвіти;

       лабораторія сімейного виховання Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України забезпечуватиме розроблення програм підготовки молоді до подружнього життя та формування відповідального батьківства для нагального впровадження в шкільну та Вузівську програми освіти;

                 регіональні центри на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (залученими у міські та районні методичні служби), які виконують інформаційно-аналітичну та практичну функції, розробляють, узагальнюють і впроваджують інноваційні технології, інтерактивні методики та сучасні форми організації сімейного виховання, адаптують вітчизняний та зарубіжний досвід до регіональних умов, здійснюють підготовку та перепідготовку працівників освітньої галузі шляхом проведення курсів, проблемних семінарів, спецкурсів, семінарів-тренінгів та інше;

                 науково-дослідні підрозділи вищих навчальних закладів, які виконують функції науково-методичного забезпечення дослідницької роботи, модернізації змісту освіти та виховання; беруть участь у підготовці спеціалістів різних галузей (педагогів, психологів, лікарів, соціологів, юристів, громадських організацій) з питань сімейної освіти та виховання;

                 засоби масової інформації співпрацюють у напрямі запобігання асоціальних проявів у сім’ї, популяризації здорового способу життя, відновлення української духовності, утвердження моральних цінностей в суспільно-політичному та приватному житті, підтримці та захисті традиційних сімейних цінностей, формування щасливої сім’ї, яка бере активну участь у житті громади, виховує відповідальних громадян України, підвищення загального інтелектуального, культурного рівня і творчого потенціалу населення, прискорення розвитку країни.

                   Виконання Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством в межах асигнувань, передбачених відповідним розпорядникам коштів на зазначені в галузі освіти заходи.

Глосарій

(тлумачний словник)

Сім’я – це історично конкретна система взаємовідносин між подружжям, між батьками та дітьми, мала соціальна група, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю, і соціальна необхідність у якій зумовлена потребою суспільства в фізичному та духовному відтворенні населення.

Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р., визначає, що “Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства”.

Сімейне виховання (у широкому змісті слова) – одна з найбільш давніх форм соціалізації і виховання дітей, яка органічно об’єднує об’єктивний вплив культури, традицій, звичаїв, поглядів народу, сімейно-побутових умов і взаємодію батьків з дітьми, у процесі якої відбувається повноцінний розвиток і становлення зростаючої особистості.

У вузькому змісті під сімейним вихованням розуміється взаємодія батьків і дітей, яка ґрунтується на родинній інтимно-емоційній близькості, любові, турботі, повазі й захищеності дитини, сприяє створенню сприятливих умов для задоволення її потреб у повноцінному розвитку та саморозвитку.

Мета сімейного виховання: формування якостей і властивостей особистості, які допомагали б їй гідно долати труднощі й перепони, що трапляються на життєвому шляху (розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальних сил і початкового досвіду трудової діяльності, моральної та естетичної та емоційної культури, фізичного здоров’я).

Завдання сімейного виховання. Основними завданнями сімейного виховання на сучасному етапі розвитку України як суверенної держави є виховання в дітей гуманності (поваги до людей, співчуття і чуйності, доброзичливого становлення до них, турботи про їхнє благополуччя) і духовності (прагнення до освоєння багатств вітчизняної і світової культури,  формування загальнолюдських ідеалів добра, справедливості, чуйності, чесності і порядності, до свого способу життя на основі моральності, культури, краси); виховання дитини свідомим громадянином-патріотом своєї Батьківщини, чесним трудівником, гарним сім’янином; залучення дитини до здорового способу життя і формування в неї відповідних цінностей, умінь і навичок.

Зміст виховання в українській сім’ї детермінується метою виховання в демократичному суспільстві та специфікою сімейного виховання й охоплює такі напрями:

інтелектуальне виховання (розвитку пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів і талантів дітей; формуванні свідомого ставлення до знань і постійного їх оновлення, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення);

фізичне виховання (залучення до здорового способу життя, організація розпорядку дня, мотивація до збереження і зміцнення здоров’я);

естетичне виховання (формування естетичних смаків і почуттів; негативне ставлення до потворного, вміння відрізняти красиве від огидного в мистецтві, побуті, поведінці; створення умов для оволодіння надбаннями національного мистецтва, музики, побуту, ремесел, виховання потреба в створенні навколо себе прекрасного, розвиток талантів і здібностей);

трудове виховання (ставлення до праці як до вищої цінності людини і суспільства, повага до людей праці, формування працьовитості, якостей господаря, бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств, готовність до творчої праці в умовах ринкових відносин);

моральне виховання (розвиток гуманістичних основ особистості: любов, повага, співпереживання, милосердя, доброта, совість, чесність, порядність, справедливість, гідність, обов’язок, шанування рідної мови, свобода, незалежність, єдність роду, народу, демократизм стосунків, самостійність та ініціативність);

громадянське виховання (виховання патріотичних якостей, оволодіння суспільними цінностями і способами міжособистісної взаємодії, усвідомлення взаємозв’язку між ідеалами свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю, виховання почуття особистої належності до рідної землі, держави, сім’ї, роду, способів життя, традицій і звичаїв, відповідальності за їх збереження, розвиток й примноження). 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ НАПН УКРАЇНИ

Типовіт  2012

Сімейні цінності: комплекс навчальних програм сімейного виховання (9, 17, 35, 70 годин) [для 8 – 9 класів] / [О. В. Мельник (кер. авт. кол.), Т. В. Кравченко, Л. В. Канішевська, Г. Г. Ковганич, В. І. Кириченко, Л.В. Корецька, В. І. Прит]. – Івано-Франківськ: “Типовіт”, 2012. –  48 с.

Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах

 науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (лист МОНМС України №14.1/12-Г-156 від 03. 07. 2012 р.)

Рекомендовано до друку

вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України

(протокол № 3 від 27 березня 2012 р.)

Рецензенти:

Євтух М. Б.,

дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор;

Матвієнко О.В.,

доктор педагогічних наук, професор.

Підготовка і видання

комплексу навчальних програм сімейного виховання “Сімейні цінності” (9, 17, 35, 70 годин) [для 8 – 9 класів] здійснена за підтримки

Міжнародної громадської організації “Рада сімей України”

Програма “Сімейні цінності” розроблена у відповідь на актуальну потребу сучасної молодої людини готувати себе до створення сім’ї як основи її активної, творчої та самодостатньої життєдіяльності, осередку взаємин, який ґрунтується на засадах культурних норм і цінностей.

Зміст програми “Сімейні цінності” представлений у варіантах з кількістю 9, 17, 35 та 70 годин. Реалізується програма курсу за рахунок годин варіативної складової навчальних планів загальноосвітньої школи. Головною метою реалізації програми курсу “Сімейні цінності” є підготовка учнів 8 – 9 класів до майбутнього подружнього життя та виконання батьківських функцій.

Зміст

1. Пояснювальна записка ................................................................................ 4

2. Навчальна програма “Сімейні цінності” для 9 класів (9 годин) ………..6

3. Навчальна програма “Щаслива сім’я – творчість двох” для 9 класів (17 годин) ...........................................................................................................................9

4. Навчальна програма “Сімейні цінності” для 9 класів (35 годин)……...14

5. Навчальна програма “Сімейні цінності” для 8–9 класів (70 годин) .....................................................................................................................................21

6. Орієнтовні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів ..............39

7. Список рекомендованої літератури ..........................................................42

8. Відомості про авторів .................................................................................46

Пояснювальна записка

Сім’я, джерелом створення та розвитку якої є любов, має бути щасливою. У цьому контексті у зміст словосполучення “має бути щасливою” закладено розуміння подружжям того, що щаслива, гармонійна, згуртована сім’я, здорова морально-психологічна атмосфера в ній не виникають самі по собі. Її нескінченно творить родина, її плекає й охороняє держава, вона не байдужа суспільству. Щаслива сім’я – це напружена й наполеглива щоденна праця її членів. Цій праці треба вчитися. Потрібно розуміти, усвідомлювати та вправлятися у відповідних діях, учинках і ставленнях на основі любові до себе та своїх найближчих.

Усвідомлення значущості сім’ї як соціального інституту життєдіяльності людини, системи цінностей її творення, функціонування і розвитку та стурбованість щодо рівня готовності молодого покоління до майбутнього сімейного життя на основі традиційних для України сімейних цінностей, родинних традицій і звичаїв, подружніх і батьківсько-дитячих взаємин спонукали групу науковців за ґрунтовної підтримки Міжнародної громадської організації “Рада сімей України” на чолі з Притом Віктором Івановичем до створення комплексу навчальних програм “Сімейні цінності” (9, 17, 35, 70 годин). Авторський колектив пропонованого програмно-методичного комплексу “Сімейні цінності” для учнів старших класів покладають надію, що згодом він має стати системоутворювальною основою цілісної системи сімейного виховання дітей та учнівської молоді в Україні, її підсумковим та узагальнюючим етапом перед початком самостійної життєдіяльності зростаючої особистості.

Мета програми – підготовка старшокласників до майбутнього сімейного життя на основі традиційних для України сімейних цінностей, родинних традицій і звичаїв, подружніх і батьківсько-дитячих взаємин.

Мета реалізується через виконання таких завдань:

– усвідомлення юнаками і дівчатами традиційних для українського народу сімейних цінностей як моральної основи життєдіяльності кожної сучасної людини;

– оволодіння учнями знаннями щодо створення та розвитку щасливої сім’ї, джерелом якої є любов;

– поглиблення уявлень старшокласників про специфіку подружніх, родинних і дитячо-батьківських взаємин;

– формування звички і потреби використовувати в повсякденному житті стильові характеристики чоловічої і жіночої поведінки;

– розвиток у старшокласників ціннісного ставлення до майбутньої власної сім’ї, її створення, розвитку та процвітання на основі любові, поваги та згуртованості;

– актуалізація потреби в самовдосконаленні й розвитку особистісних якостей, необхідних для майбутнього сімейного життя.

Структура програмного комплексу “Сімейні цінності”:

– пояснювальна записка;

– навчальна програма “Сімейні цінності” для 9 класів (9 годин) ‒ автор О. В. Мельник;

– навчальна програма “Щаслива сім’я – творчість двох” для 9 класів (17 годин) ‒ автори Г. Г. Ковганич, В. І. Кириченко;

– навчальна програма “Сімейні цінності” для 9 класів (35 годин) ‒ автор Т. В. Кравченко;

– навчальна програма “Сімейні цінності” для 8–9 класів (70 годин) ‒ автор Л. В. Канішевська;

– орієнтовні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів;

– список рекомендованої літератури.

Кожна з програм містить орієнтовну сітку розподілу навчальних годин за темами програмового матеріалу, зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки.

Комплекс навчальних програм “Сімейні цінності” розроблений для учнів 8–9 класів у чотирьох варіантах – 9, 17, 35 та 70 годин, які реалізуються за рахунок годин варіативної складової навчальних планів загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів. Залежно від специфіки навчального закладу, кадрових, організаційних, методичних та фінансових можливостей, з програмного комплексу “Сімейні цінності” педагогом може бути обрана одна програма. Загальноосвітні навчальні заклади, зважаючи, наприклад, на вік учнів або рівень підготовленості класу до обговорення теоретичного змісту навчального матеріалу тієї чи іншої програми, можуть самостійно визначати час її реалізації (але не більше ніж на один навчальний рік); коригувати змістове наповнення окремих тем і погодинний розподіл їх вивчення з урахуванням особливостей регіону, типу закладу та індивідуальних освітніх потреб учнів у межах не більше ніж 10% від загальної кількості годин.

Кожна з програм має свою специфіку, проте обов’язковою умовою реалізації їх змісту є проведення практичних робіт, які передбачені кожною темою уроку. Практичні роботи, представлені в програмах, є орієнтовними. Їх зміст, форми та методи організації вчителі визначають самостійно, залежно від типу навчального закладу, регіональної специфіки та національних традицій сімейного виховання. Також для цього може бути використаний резерв часу та час, відведений для індивідуальних консультацій. Окрім зазначеного, програмою передбачено: проведення уроків окремо для юнаків та окремо для дівчат; індивідуальні консультації, які можуть надаватися впродовж усього часу навчання дітей у 9 класі.

Однією з особливостей навчальної програми “Сімейні цінності” (70 годин) є те, що вона розроблена для вихованців шкіл-інтернатів. У ній більш детально, порівняно з іншими навчальними програмами (9, 17 та 35 годин), розкриваються теоретичні питання і передбачено час на виконання практичних робіт, резерв часу (6 годин) та час для індивідуальних консультацій (4 години). Крім того, ця програма містить розділи з питань сімейної економіки (джерела доходів і розподіл грошей у сім’ї, витрати першочергові та другорядні і т.д.) та сімейного господарювання (гігієна харчування, культура споживання їжі, елементи грамоти споживача тощо). Ця програма (70 годин) може бути також обрана загальноосвітніми начальними закладами різного типу та форм власності за умови відповідного кадрового, організаційного, методичного та фінансового забезпечення.

О. В. Мельник

Орієнтовна сітка розподілу навчальних годин

Навчальний матеріал

Г. Г. Ковганич,

В. І. Кириченко

Орієнтовна сітка розподілу навчальних годин

Навчальний матеріал

Т. В. Кравченко

СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ

програма для загальноосвітніх навчальних закладів

9 клас (35 годин)

Орієнтовна сітка розподілу навчальних годин

Навчальний матеріал

Л. В. Канішевська

Орієнтовна сітка розподілу навчальних годин

Навчальний матеріал

Орієнтовні критерії

оцінювання навчальних досягнень учнів

Список рекомендованої літератури

1. Андреева Т. В. Психология современной семьи : монография / Т. В. Андреева – СПб. : Речь, 2005. – 436 с.
2. Антонюк Т. Секрет ідеального шлюбу : виховна година для старшокласників / Т. Антонюк // Шкільний світ. – 2006. – № 2. – С. 10–11.
3. Болотова В. А. Роль психологических методик для изучения идентификации личности / В. А. Болотова // Харьковские социологич. сочинения. – Харьков : Основа, 1997. – С. 75 – 78.
4. Браун-Гальковська М. Домашня психологія : Подружжя. Діти. Родина (2-е вид., випр., допов) / М. Браун-Гальковська; пер. з пол. З. Городенчук. – Львів : Свічадо, 2005. – 219 с.
5. Варга А. Я. Системная семейная психотерапія: кратк. лекц. курс / А. Я. Варга. – СПб. : Речь, 2001. – 144 с.
6. Васютинський В. О. Владно-підвладні аспекти статево-рольової і гендерної взаємодії / В. О. Васютинський // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №  6. – С. 6–16.
7. Витакер К. Брак и семья / К. Витакер //Семейная психология и семейная терапия. –1998. – № 3.
8. Витакер К. Танцы с семьей: Семейная терапия: символический подход, основанный на личностном опыте / К. Витакер, В. Бамберри. М.: “Класс”, 1997. ‒ 172 с.
9. Войтко В. І. Етика сімейного життя, сімейних відносин / В. І. Войтко. – К.: 1981р. – 70 с.
10. Волкова А. Методические приемы диагностики супружеских отношений / А. Волкова, Г. Трапезникова //Вопросы психологии. – 1985. – № 5. – С. 110–116.
11. Волосецька О. М. Етика і психологія сімейного життя (9 – 10 класи): психологічний практикум / О. М. Волосецька, В. Є. Танасова. – К.: Марич, 2009. – 71 с.
12. Вчимося бути громадянами: навч. посібн. з громадянської освіти [для 8 класів загальноосвітніх навчальних закладів] / С. Буров, П. Вербицька, О. Войтенко, В. Мисан. – Львів: НВФ “Українські технології”, 2005. – 62 с.
13. Вчимося жити самостійно: навч.-метод. посіб [для роботи з учнями випускних класів інтернат них закладів] / [ Ж. В. Петрочко, О. В. Безпалько, О. М. Денисюк та ін.]. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002. – 203 с.
14. Галичанська А. Психологічний клімат молодої сім’ї / А. Галичанська  // Соціальна психологія. – 2003. – № 1. – С. 116–122.
15. Геник С. М. Людина. Сім’я. Україна / С. М. Геник. – Івано-Франківськ : Сіверсія, 2000. – 598 с.
16. Говорун Т. Стать та сексуальність. Психологічний ракурс: навч. посіб. / Т. Говорун, О. Кікнежді. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 1999. – 384 с.
17. Головнева И. В. Изменение традиционных внутресемейных ролей: новые модели поведения и конфликты / И. В. Головнева // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 4. – С. 12–16.
18. Городнова Н. Гендерний розвиток особистості / Надія Городнова. – К. : Шкільний світ, 2008. – 128 с.
19. Городнова Н. М. Статеве виховання дітей в умовах школи: навч.-метод. посібник / Н. М. Городнова. – К.: КМДУ імені Б. Д. Грінченка, 2000. – 66 с.
20. Горпіченко І. І. Висвітлення проблем інтимних стосунків у вихованні старшокласників / І. І. Горпіченко // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини / [за ред. Т. В. Говорун]. – К. : ІЗМН, 1996. – С. 138–164.
21. Гребенников И. Основы семейной жизни / И. Гребенников. – М.: Просвещение, 1991. – 158с.
22. Гридковець Л. Психологічні основи подружньої гармонії: практ. рекомендації / Л. Гридковець. – Київ: Для будущих мам, 2007. – 22 с.
23. Гридковець Л. Світ подружнього життя: навч.-практ. посібник / Л. Гридковець. – Київ, 2004. – 96 с.
24. Дєніжна С. О. Етика і психологія сімейного життя: навч. посібник / С. О. Дєніжна, М. О. Сова. – К.: Вид. центр НУБіП України, 2010. – 212 с.
25. Долинська Л. Підготовка молоді до сімейного життя (соціально-психологічний тренінг): навч.-метод. посіб. / Л. Долинська, Т. Демидова. – К., 2002. – 73 с.
26. Дружинин В. Н. Психология семьи / В. Н. Дружинин. – М. : КСП, 1996. – 160 с.
27. Дубровина И. В. Проблема психологической подготовки к семейной жизни / И. В. Дубровина. – Вопросы психологии. – 1981. – № 4. – С. 146 –151.
28. Еремеева В. Д. Мальчики и девочки – два разных мира / В. Д. Еремеева, Т. П. Хризман. – СПб. : Тускарора, 1998. – 184 с.
29. Каган В. Н. Стереотипы мужественность – женственность и образ “Я” у подростков / В. Н. Каган // Вопросы психологии. – 1989. – № 3. – С. 53 – 62.
30. Карабанова О. А. Психология семейных отношений : учеб. пособ. / О. А. Карабанова. – Самара : СИОКПП, 2001. – 122 с.
31. Кісарчук З. Г. Психологічна допомога сім’ї : навч. посібник / З. Г. Кісарчук, О. І. Єрмусевич. – К. : Главник, 2006. – 128 с.
32. Кляпець О. Оптимізація побудови особистістю життєвих завдань, пов’язаних з шлюбом і сім’єю / Ольга Кляпець // Соціальна психологія. – 2010. – № 4. – С. 122–130.
33. Ковалев С. В. Психология современной семьи / С. В. Ковалев. – М.: Просвещение, 1988. – 207с.
34. Ковбас Б. Родинна педагогіка: у 3-х т. / Б. Ковбас, В. Костів. – Івано-Франківськ : Плай,  2002. – Т. 1: Основи родинних взаємовідносин. – 288 с.
35. Котюк І. І. Основи правознавства / І. І. Котюк. – К.: “Генеза”, 2002р. – 320 с.
36. Кочарян В. С. Личность и половая роль (симптомокомплекс маскулинности/феминности в норме и патологии) / В. С. Кочарян. – Харьков : Основа, 1996. – 127 с.
37. Кравець В. Психологія сімейного життя: навч. посібник / В. Кравець. – Тернопіль, 1995. – 696 с.
38. Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків: закономірності та гендерні особливості : монографія / В. П.  Кравець. – Тернопіль : ТНПУ, 2008. – 476 с.
39. Малінський М. Перш ніж скажеш кохаю... / М. . Малінський ; пер.з пол. В. Третяк. – Л. : Свічадо, 1998. – 206 с.
40. Маценко Л. М. Педагогіка сімейного виховання: навч посібник / Л. М. Маценко (вид. 2-ге, доп., перероб.). – К. : НАКККіМ, 2011. – 293 с.
41. Могила О. И. Этика и психология семейной жизни /О. И. Могила // Электронный ресурс. – режим доступу: festival.1september.ru/articles/528375/.
42. Молода сім’я: проблеми та умови її становлення /За ред. А. Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2003. – 184 с.
43. Некрасов А. Проектируем семью. Семьеведение / Анатолий Некрасов, Наталия Гейжан. – М.: АСТ, 2010. – 319 с.
44. Нестерова Т. В. Этика и психология семейной жизни /Т. В. Нестерова // Электронный ресурс. – режим доступу:  http://www.komobr-eao.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=614&Itemid=179.
45. Оржеховська В. М. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології, моделі: навч. практико зорієнтований посібник / В. М. Оржеховська, В. І. Кириченко, Г. Г. Ковганич. – Х.: Видавництво “Точка”, 2007. – 192 с.
46. Полтавська В. Приготування до подружнього життя : [пер. з пол.] / Ванда Пултавська. - 3-є вид., випр. . - Львів : Свічадо, 2005. - 101 с.
47. Постовий В. Г. Сучасна сім’я та її педагогіка / В. Г. Постовий. – К.: Освіта, 1994. – 63 с.
48. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Ф. Райс. – СПб. : Питер, 2000. – 624 с.
49. Родинно-сімейна енциклопедія / За ред. Ф. С. Арвата. – Київ: Богдана, 1996. – 438 с.
50. Сатир В. Как строить себя и свою семью /В. Сатир (пер. с англ.). – М.: Педагогика-Пресс, 1992. – 192 с.
51. Сімейний кодекс України // Електронний ресурс. – режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.
52. Скорлупкина Т. А. Этика и психология семейной жизни / Т. А. Скорлупкина // Электронный ресурс. – режим доступу: festival.1september.ru/articles/511988/.
53. Стельмахович М. Г. Новітні перспективи сімейного виховання // Рідна школа, 1998 . – № 7–8, С. 23 – 25.
54. Тулина Н. В. Семья и общество: от конфликта к гармонии / Н. В. Тулина. – М.: Изд-во МГУ, 1994. –80 с.
55. Філімончук А. В. Основи сімейних відносин: заняття 24–34 / А. В. Філімончук //Абетка щасливого сімейного життя: метод. посібник з курсу “Етика і психологія сімейного життя” [10-11 кл.]. –  Житомир: ЦНТЕІ, 2008. – С. 71 – 107.
56. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений / Л. Б.. Шнейдер. – М., 2000. – 502 с.
57. Эйдемиллер Э. Психология и психотерапия семьи / Э. Эйдемиллер, В. Юстицкис. – СПб. : Питер, 1999. – 656 с. (Серия “Мастера психологии”).
58. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис (пер. с англ.) / Э.Эриксон. – М.: Прогресс, 1996. – 344с.
59. Я сам строю свою жизнь / [ М. А. Алшева, Т. В. Гришанович, Л. В. Лобанова, Е. Г. Трошкина; под ред. Е. Г. Трошкиной]. – СПб.: Речь, 2001. – 216 с.

Відомості про авторів

Мельник Олександр Васильович, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора Інституту проблем виховання НАПН України.

Кравченко Тамара Володимирівна, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання НАПН України.

Канішевська Любов Вікторівна, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання НАПН України.

Кириченко Валентина Іванівна, науковий співробітник лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання НАПН України.

Ковганич Галина Григорівна, науковий співробітник лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання НАПН України.

Корецька Леся Володимирівна, начальник відділу організації виховної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Прит Віктор Іванович, голова правління Міжнародної громадської організації “Рада сімей України”

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________