Пам’ятайте: у собаки є зуби…

Собака - друг людини. Упродовж тисячоліть він вірно служить людям, охороняє їх та їхні обійстя, нерідко приходить на допомогу нам у біді, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей. Тому й любимо ми собак. Часто хочемо засвідчити свої добрі почуття, погладивши, приласкавши чотириногого друга.

Та не треба ніколи забувати, що пес – звір. І хижий! А хижий звір завжди потенційно небезпечний. Навіть якщо він приручений. Особливо слід бути обережним з собаками, які виховані людьми спеціально для того, щоб нести охоронну службу, брати участь у переслідуванні правопорушників та у військових операціях. А ще при зіткненні з бродячими псами, бо вони можуть бути не тільки агресивними, а й хворими на особливо небезпечні для людей недуги, зокрема і сказ.

При зустрічі з незнайомим собакою не ставайте ініціатором конфлікту. Навіть найсердитіший пес не кидається на людину першим. Собаки не вміють говорити "Добридень!", не користуються виделкою і ножем, але і в них є свій етикет. Минаючи агресивно настроєного собаку, не можна пильно дивитися йому в очі й усміхатися. По-собачому це означає показувати зуби і вихвалятися силою. Краще у такому випадку поводитися скромно. Бо раптом собаці захочеться перевірити ваші бійцівські якості?.. Не біжіть, не втікайте. Поверніться до собаки обличчям, не допускайте, щоб він підійшов до вас збоку чи ззаду. Поспостерігайте за котами – вони цей прийом виконують на "відмінно".
       Не замахуйтеся на собаку і не кричіть: "Йди туди, звідки прийшов!" Накажіть йому: "Стояти!", "Сидіти!", "Лежати!". Це допоможе йому заспокоїтися і взяти себе "в лапи".

Якщо на вас напав бездомний пес, підставте йому лікоть і, коли він схопить, спробуйте заштовхати лікоть якнайдалі в глотку, доки хватка не ослабне.

Особливо небезпечний собака, що присів, - він готовий стрибнути. Тобі треба захистити горло – притисніть підборіддя до грудей і виставте уперед руку.

Собаки не люблять, коли людина, на яку вони нападають, змінює позу. Скористайтеся цим. Можете упасти на коліна чи лягти на землю долілиць і завмерти.

Якщо вас вкусив собака – промийте рану мильною водою, помажте йодом, забинтуйте. Негайно зверніться до лікаря, щоб зробити щеплення проти страшної хвороби - сказу.

І найголовніше - не виганяйте з дому свого чотириногого друга. У кожного собаки має бути хоча б один турботливий друг серед людей.

 Дії населення у разі

загрози виникнення землетрусу

Землетрус – це підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що викликають коливання земної поверхні, спричиняють деформацію чи руйнування інженерних споруд.

Землетруси – різне стихійне лихо природного характеру, яке призводить до катастрофічних наслідків з багатьма жертвами та матеріальними збитками.

Фактори небезпеки землетрусів руйнування будівельних конструкцій будинків та споруд; руйнування на потенційно-небезпечних об¢єктах, нафто- та газопроводах; утворення завалів; руйнування систем життєзабезпечення та розломи земної кори.

Додатковою небезпекою є повторні поштовхи.

Дії у випадку загрози виникнення землетрусу:

Уважно слухайте інформацію про обстановку та інструкції про порядок дій, не користуйтесь без потреби телефоном. Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку. Навчить дітей як діяти під час землетрусу. Дізнайтесь у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації. Завчасно вирішить, де буде місце зустрічі вашої родини у разі евакуації.

Одягніться, візьміть документи та зберіть необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик.

Від¢єднайте всі електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання.

Поставте на підлогу важкі та великі речі. Закріпіть речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великим склом.

Тримайте у зручному місці один або декілька вогнегасників. Тримайте шланги для поливу саду підключеними до кранів.

З¢ясуйте чи не перебуває ваше житло або місце роботи під загрозою затоплення ( у разі руйнування греблі), зсуву або дії іншого стихійного лиха.

Виведіть худобу на більш безпечну місцевість.

Зберігайте спокій, уникайте паніки

Дійте негайно, як тільки відчуєте коливання ґрунту або споруди, головна небезпека, яка вам загрожує – це предмети і уламки, що падають.

Швидко залиште будинок та відійдіть від нього на відкрите місце, якщо ви перебуваєте на першому – другому поверсі.

Негайно залиште кутові кімнати, якщо ви перебуваєте вище другого поверху.

Негайно перейдіть у більш безпечне місце, якщо ви перебуваєте у приміщенні. Станьте в отворі внутрішніх дверей або у кутку кімнати, подалі від вікон і важких предметів.

Не кидайтесь до сходів або до ліфта, якщо ви знаходитесь у висотній споруді вище. п¢ятого поверху. Вихід зі споруди найбільш буде заповнений людьми, а ліфти вийдуть з ладу.

Вибігайте з будинку швидко але обережно. Остерігайтесь уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.

Віддаліться від високих споруд, шляхопроводів, мостів та ліній електропередач.

Тримайтесь подалі від будинків, ставків електромереж, високих парканів та іншого.

Обов¢язково кип¢ятіть питну воду.

Не користуйтесь довго телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку.

Не користуйтесь ліфтами. Електромережу можуть вимкнути для ремонтних робіт.

Не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.

Дізнайтесь у місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

За довідками щодо навчально-методичних матеріалів з питань дії у надзвичайних ситуаціях звертатися на  курси ЦЗ м. Южноукраїнськ

Телефони: 2-25-48

мобільний  80679186260

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ ЩОДО ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

Шановні громадяни!

Ми з Вами проживаємо у місті-супутнику Южно-Української атомної електростанції. Гіркий досвід Чорнобильської аварії вчить нас передбачати можливі надзвичайності.

Своєчасне проведення йодної профілактики населенню під час аварії на АЕС є одним з головних заходів радіаційної безпеки населення та проводиться з метою прискорення блокування щитоподібної залози стабільним йодом.

При потраплянні радіоактивного йоду до організму (через легені, шкіру) накопичення йоду у щитоподібній залозі досягає максимуму через 1-2 доби, при чому 50-70% цієї дози формуються за 2-6 годин. Поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою припиняється через 5 хвилин після прийняття стабільного йоду. Якщо це зробити у перші 2 години, доза опромінення знижується у 9-10 разів.

При несприятливій радіаційній обстановці у місті за сигналом штабу цивільного захисту міста «Радіаційна небезпека» (сигнал передається по системі радіомовлення, мережі вуличних гучномовців, міському телебаченню, автомобільній системі опові-щення) Вам необхідно почати прийняття калію йодистого, який Вам розданий.

Враховуючи відсутність в Україні єдиного критерію визначення добової дози вживання препарату йодиду калію, приймаючи до уваги практичний досвід медичних працівників колишнього СРСР (в т.ч. УРСР) щодо ліквідації наслідків техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році, рекомендації обласного управління охорони здоров'я,  підставою для розрахунку добових доз препаратів йодиду калію для населення 30-км зони спостереження навколо ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" в розпорядженні  голови  Миколаївської  обласної  державної адміні-страції № 394-р від 20.12.2013 «Про заходи з йодної профілактики населення 30-кілометрової зони навколо ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» визначений наказ Міністерства охорони здоров’я УРСР від 05 грудня 1989 року № 240 "Про організацію йодопрофілактики ", а саме:

для дорослого населення i дітей віком понад 5 років                       - 250 мг

для дітей віком від 2 до 5 років                                                         - 125 мг

для дітей від 3 місяців до 2 років                                                      -   40 мг

для дітей на грудному годуванні                                                       -   20 мг

Одноразове прийняття калію йодистого забезпечує захисний ефект протягом 24 годин. Тому його слід приймати один раз на добу, протягом 10 днів.

Препарат слід запивати склянкою води, чаю, соку чи молока.

Протипоказанням для прийому препарату є виражений гіпертиреоз, латент-ний гіпертиреоз, токсична аденома, вузловий або дифузний токсичний зоб, герпети-формний дерматит (хвороба Дюринга).

Препарат Калію йодид зберігати в сухому захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 15°С до 25°С.

Управління з питань надзвичайних ситуацій

та взаємодії з правоохоронними органами

Южноукраїнської міської ради

Дії працівників гімназії  при виявленні пожежі

            Якщо працівник гімназії виявив загорання, він повинен:

-- викликати пожежну охорону за телефоном «101» та повідомити співробітнику, який приймає інформацію такі дані: адресу установи, місце виникнення пожежі, своє прізвище та номер телефону;  

-- продублювати повідомлення про пожежу по системі оповіщення про негайну евакуацію учнів (вихованців) та працівників;

-- повідомити про пожежу директора гімназії або чергового адміністратора;

-- приступати (за можливості) до ліквідації осередку пожежі до прибуття пожежних.

            Директор закладу з урахуванням обставин, які склалися, повинен:

-- перевірити ввімкнення автоматичної (стаціонарної) системи пожежогасіння;

-- організувати відключення мереж електро- і газопостачання, систем вентиляції та кондиціонування повітря, а також здійснення інших заходів, що сприяють запобіганню поширення пожежі;

-- визначити евакуаційні шляхи для виведення людей в безпечну зону;

-- організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони;

-- керувати евакуацією до прибуття пожежних підрозділів.

            Заступник директора з адміністративно-господарської роботи та черговий адміністратор повинні:

-- відкрити запасні виходи;

-- увімкнути освітлення тамбурів.

            Сторож або вахтер, який знаходиться під час пожежі на посту, повинен:

-- відкрити основний вихід з будівлі;

-- відкрити ворота для в'їзду спецавтотранспорту.

            При отриманні сигналу про евакуацію вчитель повинен:

-- припинити заняття;

-- знеструмити електричні прилади та обладнання, вимкнути світло і закрити вікна;

-- у разі сильного задимлення видати учням наявні в кабінеті засоби індивідуального захисту органів дихання;

-- дотримуючись витримки та спокою не допускати паніки, вивести учнів на перший поверх і далі до основного або запасного виходу  із гімназії згідно із затвердженим планом евакуації при пожежі.

            Після виходу з будівлі вчитель повинен привести клас до збірного пункту й перевірити наявність всіх учнів. У разі відсутності будь-кого з дітей вчитель повинен повідомити про це директору або черговому адміністратору.

Порядок евакуації працівників та учнів

            Першочергово слід вивести працівників і учнів з приміщення, де виникла пожежа, а також з приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. У холодну пору року на розсуд працівників, що здійснюють евакуацію, учні перед виходом на вулицю можуть одягтися або взяти одяг з собою. Працівники, які здійснюють евакуацію, не повинні залишати учнів без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації.

            Після закінчення евакуації працівники повинні ретельно перевірити всі приміщення, щоб виключити можливість перебування в небезпечній зоні учнів, що сховалися під партами, у шафах або інших місцях, а також виставити пости безпеки на входах, щоб виключити можливість повернення учнів в будівлі, де виникла пожежа. При виході з приміщення, слід закривати за собою всі двері і вікна, щоб уповільнити поширення вогню і диму.       

Дії працівників до прибуття пожежних

            Після евакуації учнів з будівлі (або, якщо це можливо, під час евакуації) добровільна пожежна дружина, призначена директором гімназії, повинна приступити до ліквідації осередку загоряння наявними засобами пожежогасіння. Оперативна група з порятунку матеріальних цінностей під керівництвом заступника директора з адміністративно-господарської роботи або призначеної директором особи повинна приступити до порятунку і переміщенню в безпечне місце майна, матеріальних цінностей, документів і забезпечити їх охорону.

ПАМ’ЯТАЙТЕ:

Вкрай несприятливі умови для організованої евакуації створює  паніка.

Вона призводе до утворення людських заторів, травмування, ігнорування вільних і запасних виходів.

НЕ ПАНІКУЙТЕ!!!

Стережіться отруєнь грибами (пам’ятка для населення)

            Щороку ліси України дають величезну кількість їстівних грибів. Ростуть гриби в байрачних лісах, у степовій зоні, в штучних лісонасадженнях та в полезахисних смугах. Гриби належать до великої і поширеної в природі групи біологічних видів (налічується близько 70 тисяч), певну їх частину люди, за звичай, використовують в їжу. Наявність у грибах значної кількості білків (удвічі більше, ніж у картоплі), вуглеводів, мінеральних речовин, мікроелементів, екстрактивних та ароматичних речовин дає змогу розцінювати їх як досить поживний та калорійний продукт.

            Кількість повноцінних їстівних грибів, що потрапляють до столу людини, навіть в урожайні "грибні” роки становить близько 10-15 видів. Водночас нараховується майже 80 видів отруйних грибів, із них особливо небезпечних - 20-25 видів. Деякі з них зовнішнім виглядом нагадують їстівні гриби. Наприклад, серед трубчатих грибів є вид, відомий як отруйний, - чортів гриб і кілька видів неїстівних та умовно їстівних. Найбільша кількість отруйних (смертельно отруйних) грибів належить до пластинчатих їх форм. Передусім це бліда поганка, мухомори, плютка, ентелома, рядовка, павутинник, лепіота, печериця та інші.

            Одним з перших отруйних грибів, які з’являються вже наприкінці квітня – у травні, є сторчок звичайний, що містить отрути, які за своєю дією нагадують ті, що має бліда поганка. Симптоми отруєння виникають через 4-6 годин після споживання (біль у шлунку, головний біль, спрага, нудота, пронос, порушення кровообігу і дихання, втрата свідомості). На початку літа одночасно зі сторчком зростають зморшки, які спроможні викликати тяжкі отруєння. У цей же період можна зустріти дуже отруйний гриб – плютку, що викликає тяжке, часом смертельне отруєння. Найнебезпечнішими серед отруйних грибів є такі, що містять отруту уповільненої дії. До них належать мухомор зелений, білий і смердючий, а також павутинник жовтогарячо-червоний. Отрути, що містяться в цих грибах, призводять до незворотних органічних змін у печінці та нирках.

            Слід пам’ятати, що гриби є "важкою їжею”, яка протипоказана дітям до 14 років, людям похилого віку та особам, що мають захворювання шлунково-кишкового тракту. Взагалі, всі дикорослі гриби потребують дуже пильної уваги стосовно їх вибору. Якщо ви все ж таки вирішили вдатися до "тихого полювання” – збирання грибів, то необхідно запам’ятати і дотримуватись основних елементарних правил, які повинен усвідомити кожен шанувальник їстівних грибів:

* утримуватись від збирання невідомих грибів;

* не слід пробувати на смак будь-які сирі дикорослі гриби;

* неприпустимо вживати гриби, зібрані в екологічно небезпечних місцях

(уздовж автошляхів, залізничних колій, лісопосадок, в промислових зонах тощо);

* відбраковувати на місці зіпсовані, поточені хробаками, зів’ялі, висохлі, перерослі гриби, щоб вони не забруднювали плодові тіла інших;

* не слід купувати гриби поза ринком та у випадкових осіб;

* не рекомендується консервувати гриби під герметичні кришки в домашніх умовах, забороняється також і реалізація грибів, консервованих в домашніх умовах;

            Досить часто відмічаються випадки отруєння недовареними або не просоленими грибами. Отруєння грибами характеризується тяжким клінічним перебігом і високою летальністю, що зараховує їх до найнебезпечніших захворювань харчового походження. При перших ознаках отруєння, навіть легкого, слід негайно звернутися до медичного працівника та відправити постраждалого в лікарню. До прибуття лікаря хворому слід надати першу допомогу. Насамперед, очистити шлунок та кишківник постраждалого від їжі, давши йому випити 4-5 склянок холодної кип’яченої води або содового розчину (чайна ложка питної соди на склянку води) і штучно викликати блювоту, дати проносне. Після цього покласти хворого в ліжко на живіт, до ніг прикласти грілку. Залишки грибів або грибних страв слід обов’язково зберегти, адже їх лабораторне дослідження допоможе встановити причину отруєння та призначити необхідне лікування.

            Насамкінець слід додати, що дотримання правил збирання та приготування грибів – справа досить відповідальна. Наявність навіть одного отруйного гриба серед їстівних може спричинити смерть кількох осіб. Слід добре знати отруйні гриби, особливо ті, що зовні схожі на їстівні. Існує жарт, що гриби можна їсти всі, але деякі з них – тільки один раз. Тому ще раз наголошуємо: не треба піддавати смертельній небезпеці своє життя та життя рідних, відмовтесь взагалі від грибів!

Щорічний аналіз отруєння грибами свідчить, що їх пік припадає на липень-жовтень. Разом з тим, як показує аналіз, однією з основних причини отруєння грибами є зневажливе ставлення окремих людей до санітарно-просвітницької інформації та попереджувальних заходів, що здійснюються в цьому напрямку.

До смертельно отруйних грибів відносяться:

– бліда поганка (мухомор зелений);

– опеньок сірчано-жовтий;

– волоконниця Патуйяра, плютка.

До дуже отруйних грибів відносяться:

–        мухомор  білий;

–        мухомор червоний;

–        мухомор пантерний.

До просто отруйних грибів відносяться:

–        опеньок цегляно-червоний, несправжній;

–         печериця рудіюча.

Ці види отруйних грибів поширені на всій території України.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА,  ЯКИХ НЕОБХІДНО ДОТРИМУВАТИСЯ ПРИ

ЗБИРАННІ ТА ПРИГОТУВАННІ ГРИБІВ:

–        збирати гриби треба тільки під контролем досвідчених грибників;

–        гриби, в яких ви сумніваєтесь, ніколи не кладіть до кошика;

–        якщо ви знайшли їстівні гриби, а поруч з ними ростуть отруйні або невідомі вам, не збирайте ці гриби (можлива їх мутація чи запилення отруйними спорами);

–        краще збирати гриби рано-вранці, вони свіжі,міцні, добре зберігаються;

–        вдома ще раз перегляньте всі зібрані гриби. Якщо помітите отруйний або невідомий вам гриб – одразу ж викиньте його;

–        ніколи не пробуйте сирих грибів, в яких ви сумніваєтесь;

–        зібрані гриби необхідно добре промити – не менше трьох разів аби відмити весь бруд. І в цей же день  приготувати гриби, тобто відварити або посмажити чи законсервувати;

–        варити всі гриби треба як мінімум у двох водах. Не стільки важливий час варіння, скільки кількість зміненої води;

–        при консервуванні грибів треба використовувати оцет, щоб не допустити інших харчових отруєнь, наприклад ботулізму, який характерний для всіх загерметизованих консервів;

–        при вживанні грибів чи страв із них слід їх їсти у невеликій кількості, якщо за ніч чи день ніяких неприємних симптомів не виникло, тоді можна вживати далі. Дітям їсти гриби не рекомендується.

Що ж спричинює отруєння?

–        вживання отруйних грибів;

–        неправильне приготування умовно їстівних грибів;

–        вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

–        вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби та підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Ознаки отруєння грибами:

Нудота, блювання, розлади зору (подвоєння в очах), розлади мови, прискорене серцебиття, психічне та рухове збудження, марення, підвищене потовиділення, біль у животі, пронос, задуха, судоми, втрата свідомості.

Перша медична допомога при отруєнні грибами.

До приїзду невідкладної медичної допомоги у потерпілого треба  викликати блювання,  дати  випити якомога більше води та повторно викликати блювання до повного очищення шлунка або промити шлунок. Прийняти активоване вугілля  (не менше 10 пігулок одночасно).

ПАМ’ЯТАЙТЕ:

гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може призвести до отруєння, а іноді й смерті.

Обережно! Ентеровірусна інфекція!

Ентеровірусна інфекція - невидимий ворог, який завжди поруч

            Ентеровірусна інфекція - досить велика група інфекційних недуг гострого типу, де в якості збудників виступають кишкові віруси. В останні роки, відзначається стійке зростання даного захворювання, причому, не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Фахівці, розглядаючи таку хворобу, як ентеровірусна інфекція, лікування якої повинно проводитися виключно під наглядом лікуючого лікаря, відзначають, що в основі подібних інфекцій, як масових, так і одиничних, лежить здорове вірусоносійство, термін якого не перевищує 5 місяців.

            Найбільш часто, хвороба проявляє себе в осінньо-літній період, коли людина має максимальну сприйнятливість організму, а після перенесення цієї недуги, типоспецифичний імунітет, набутий в її наслідок, зберігається протягом декількох років.

                                       Варіанти передачі інфекції - чого варто побоюватися
            Як  джерело, що переносить  дане  захворювання  між людьми, виступає або вирусоноситель, або ж, безпосередньо, сам хвора  людина.  Піковий  стан  виділення  збудника  припадає на перші дні прояви симптоматики. Як  показує  статистика,  ентеровірусна інфекція,  симптоми якої,  на жаль,  не мають яскравого   вираження,  у  стадії  здорового  вирусопереносу  вражає  близько  17 - 45 відсотків населення країни.

            Серед основних шляхів передачі, виділяють фекально-оральний, побутової, при безпосередньому контакті між людьми і недотриманні гігієни. Можлива і передача повітряно-крапельним шляхом, коли розвиток збудника відбувається безпосередньо в дихальних шляхах.

Крім цього, можлива і передача даного захворювання водним шляхом - під час поливу фруктів і овочів, підданих зараженню стічними водами, або ж, при купанні у водоймах із брудною, зараженою водою.
            Також, ентеровірусна інфекція, лікування якої повинно бути не тільки повним, але і своєчасним, може передаватися і від вагітної жінки до її дитини - так званий, вертикальний шлях передачі інфекції.

                                         Класифікація інфекцій - небезпечне різноманітність
            Оскільки дане захворювання має поліморфізмом  клінічної  симптоматики,  його класифікація, як така, відсутня. Фахівці поділяють ентеровірусні інфекції в залежності від форми захворювання:

• Типова - яка  включає  в  себе  наступні  типи  хвороб -  асептичний  серозний  менінгіт,  герпангіна, екзантема та інші;
• Атипова - в дану категорію входять такі захворювання - панкреатит, нефрит, мікст-інфекції, ентеро-вірусний увеїт і т.д.

                                                                  Симптоми - будьте уважні
            Розглядаючи симптоми  ентеровірусної  інфекції, фахівці відзначають, що симптоматика даної недуги досить слабо виражена, а деяких випадках, хвороба і зовсім себе не проявляє.  У першу чергу, по закінченню інкубаційного періоду, спостерігаються наступні ознаки інфекції:

• Гарячковий стан;
• Головні болі;
• Досить сильні больові відчуття в області черевної порожнини;
• Загальна слабкість організму;
• Почуття нудоти, а в деяких випадках і блювота.

            Якщо ж  інфекція  потрапляє  в  кровоносну  систему  організму,  симптоматика  посилюється, проявляючись наступним чином:
• Підвищена температура;
• Виникнення висипу на кінцівках;
• Набряклість рук і ніг;
• Невеликі виразки, що з'являються в роті.

            Варто зауважити, що за  відсутності  належної  уваги,  ентеровірусна інфекція, причини, появи якої повинні  бути  відомі  кожному,  може  призвести  до виникнення  і  розвитку  досить  серйозних недуг, здатних завдати істотної шкоди організму. Серед них особливо виділяють такі:
• Параліч;
• Енцефаліт;
• Менінгіт;
• Набряк легень;
• Ураження головного мозку і, як, наслідок, інвалідність у дітей.

            Взагалі, що стосується ентеровірусної інфекції, що вражає дитячі організми, то в останні роки, все більшого поширення набуває, так звана, мала ентеровірусна інфекція, яка проявляється у вигляді незначної лихоманки, супроводжуваної м'язовими спазмами. Найчастіше, вона проходить вже через кілька днів, не залишаючи після себе жодних значущих змін.

                                        Діагностика інфекції - варіанти виявлення недуги
            На сьогоднішній день, для обстеження такої  недуги,  як ентеровірусна інфекція, діагностика її проводиться одним з чотирьох нижчевикладених способів:
• Серологічний - в о  снові  даної   методики,   лежить  вивчення  сироватки  крові  на  наявність  в ній збудника інфекції;
• Вірусологічний - при його використанні, виявлення  слідів  інфекції  проводять шляхом обстеження фекалій, слизової носоглотки і крові;
• Иммуногистохимический - суть даного методу  полягає  в  дослідженні  крові  хворого  пацієнта, на виявлення антигенів по відношенню до ентеровірусів;
• Молекулярно-біологічний- при якому проводять обстеження окремих фрагментів РНК ентеровірусів;
• Загальний аналіз крові - в процесі якого визначають рівень лейкоцитів і ШОЕ в крові людини.

            Незважаючи  на  досить  велику   різноманітність   різних  методик  діагностування,  більша  їх частина не є досить поширеними. Викликано це, в першу чергу тривалістю діагностичної процедури, а також її  досить  малої  цінністю,  обумовленої  високими  показниками  безсимптомного  носійства ентеровірусів.

                                                   Лікування - чим раніше, тим краще
            Для позбавлення від  такої  недуги, як ентеровірусна інфекція, лікування необхідно проводити в повній відповідності з рекомендаціями  лікуючого  лікаря,  який  підбирає  його  залежно від форми і ступеня тяжкості хвороби.

            Загальні принципи успішного курсу лікування досить прості - постільний режим, рясне пиття і дієта, з великим числом продуктів легкої засвоюваності. Якщо спостерігається легка або середня форма важкості ентеровірусної інфекції, лікування, в більшості випадків, є симптоматичним. Так, при підвищенні температури до 39 градусів, рекомендується застосування лікарських препаратів з жаропонижающей групи. При наявності яскраво вираженого токсикозу, актуальним є застосування блокади нейровегетатівного типу, особливо в поєднанні з препаратами, що входять до групи судинорозширювальних лікарських засобів.

            Якщо є катаральні прояви в області горла, в обов'язковому порядку призначають лужне пиття, полоскання, застосування аерозолів, а також інгаляцію горла. Якщо протягом ентеровірусної інфекції супроводжується рвотами, прописують курс протиблювотних лікарських препаратів.
Що стосується більш важкої форми захворювання, що тут, внаслідок певних причин, може спостерігатися зневоднення організму. Тому, для нормалізації ситуації, призначають курс внутрішньовенних вливань, що дозволяє не тільки стабілізувати рівень рідини, а й заповнити запаси солі в організмі.

            Якщо має місце бактеріальна інфекція, для боротьби з нею використовують препарати з антибактеріальної групи, а при менінгіті - терапію патогенетичного характеру, курс лікування якої становить близько 5 - 7 днів.

                                                  Профілактика - як уберегтися від проблеми
            Профілактика захворювання - простий спосіб попередити недугу і позбавити себе від зайвих проблем.  Профілактичні заходи,  спрямовані  на  попередження  розвитку  ентеровірусних  інфекцій, включають в себе:

• Особисту гігієну;
• Використання індивідуальних рушників;
• Користування своїм посудом;
• Проведення періодичних вологих прибирань в приміщенні.

            Що стосується специфічної профілактики даного захворювання, то на даний момент вона не розроблена. Для дитячої профілактики, оптимальним є призначення курсу імуноглобуліну та інтерферону, який приймається интраназально в перебігу 7 днів. Доза на один прийом становить 0,5 - 1 мл.

…………………………………………………………………………………………………………………

            Щорічно з настанням спекотних днів (частіше літом) в країнах Європи реєструється сезонний підйом захворюваності на ентеровірусну інфекцію.

            Сезонність зумовлена появою у продажу великої кількості овочів та фруктів та початком купального сезону.

            Зараження ентеровірусами відбувається водним, харчовим, контактно-побутовим, аерозольним шляхом.

            Збудники ентеровірусної інфекції надзвичайно стійкі в навколишньому середовищі та можуть протягом довгого часу зберігатись в стічних водах, відкритих водоймищах, предметах побуту, продуктах харчування (молочні продукти, овочі, фрукти, ягоди). В холодильнику вірус зберігається декілька тижнів, в замороженому вигляді – місяцями. Проте збудник швидко гине при кип’ятінні, термічній обробці.

            Найбільш сприйнятливими до інфекції є діти у віці від 3 до 6-ти років.

            Симптоми ентеровірусної інфекції різноманітні: захворювання може протікати у вигляді серозного менінгіту (частіше у дітей), ангіни, респіраторної інфекції (нежить, підвищення температури), кишкової інфекції (блювання, рідкий стілець).

            Серозний менінгіт – це найважча форма хвороби. Захворювання починається гостро – з підвищення температури до 39ºС, головного болю, блювоти, болю в животі, попереку, катаральні прояви (нежить, біль в горлі) іноді, в тяжких випадках виникає судомний синдром.

            Так як симптоми захворювання неспецифічні та схожі на прояви ГРВІ, при їх появі слід негайно звернутись до лікаря для встановлення діагнозу та призначення відповідного лікування.

Джерелом інфекції може буди як хвора людина так і безсимптомний носій. До речі, безсимптомне носійство відмічається в 80% випадків.

            Профілактика ентеровірусної інфекції полягає в дотриманні правил особистої гігієни (миття рук перед прийомом їжі), купанні у дозволених для цього місцях, дотриманні питного режиму (пити бутильовану або кип’ячену воду), ретельному митті овочів та фруктів.

            Слід уникати місць масового скупчення людей, проїзд у переповненому громадському транспорті.

При виявленні хворих в організованих колективах рекомендоване вологе прибирання приміщень не рідше 2 разів на день з використанням дезінфекційних хлоровмісних засобів.

            Не слід допускати відвідування школи чи дитячого дошкільного закладу, дитиною з проявами захворювання.

            Аналіз випадків отруєнь  дикорослими грибами в Україні свідчить, що більшість отруєнь обумовлені вживанням пластинчатих отруйних грибів (насамперед, блідої поганки), які помилково сприймаються за їстівні печериці та сироїжки. Проте отруєння можуть спричинити  їстівні гриби, які не пройшли належної термічної обробки або виросли на забруднених територіях  чи уздовж швидкісних трас.

            Щоб не отруїтися дикорослими грибами рекомендуємо:

            Не беріть гриби на стихійних ринках чи у продавців на автошляхах. Якщо ви відправились до лісу збирати гриби, то обов'язково врахуйте наступне:

-       не кладіть у кошик гриби, яких не знаєте; особливо остерігайтеся пластинчатих грибів.

-       не збирайте старих, перезрілих або дуже молодих грибів, у яких нечітко виражені морфологічні ознаки, а також тих, що ростуть поблизу швидкісних трас, на  забруднених   територіях.

            Уважно перевірте зібрані гриби перед тим, як починати готувати страву або робити заготівлі.

            Не вживайте сирих грибів.

            Відібрані гриби спочатку промийте та відваріть декілька разів у підсоленій воді (не менше трьох) протягом 30 хвилин.

            Готові страви з грибів зберігайте на холоді в емальованому посуді, але не більше доби.

            Гриби - не дитяча їжа, тому не давайте грибних страв малолітнім дітям. Не можна також вживати грибів вагітним та жінкам, що годують груддю.

            Ніколи не застосовуйте "домашніх" методів визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібної ложки - вони помилкові. Срібло темніє від взаємодії з амінокислотами, які є й у їстівних, і в отруйних грибах, а колір цибулі змінюється під впливом ферменту тирозинази, який також міститься в усіх грибах.

Якщо після споживання грибів почуваєтесь погано чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких (нудота, блювота, головний біль, галюцинації, біль у животі) негайно викликайте "швидку допомогу".

            До приїзду лікаря промийте шлунок 1-2 л розчину марганцівки або сольового розчину, можна зробити очисну клізму. Пийте багато рідини.

 Навіть при полегшенні стану обов'язково зверніться до найближчої лікувальної установи.

          Недоїдених грибів не викидайте. Їх аналіз допоможе лікарям швидше визначити вид отрути, яка потрапила в організм.

  МВН Южноукраїнських міських курсів

 Христос С. М.